Справа №757/35841/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5984/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
21 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102060000077 від 03.06.2024 та накладено арешт на майно, вилучене 30.07.2024 під час обшуку у автомобілі марки Subaru Tribeca д. н. з. НОМЕР_1 , 2006 р., який на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy M31 чорного кольору з сім-картами, НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 в чохлі чорного кольору;
- планшет Samsung чорного кольору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що висновки слідчого судді не відповідають викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що постанова про визнання речовим доказом від 30.07.2024 року свідчить, що остання є формальною, оскільки вона не містить виклад обставин та фактів, які конкретно містить сліди вчинення кримінального правопорушення та відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України їх визнано речовими доказами.
Також апелянт вказує на те, що до клопотання не додані докази, щодо арештованого майна обмежується доступ. Матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що сторона обвинувачення не мала можливості із залученням спеціаліста виготовити копії інформації, яка міститься у зазначених речових доказах. Стороною обвинувачення в порушення ч. 2 ст. 100 КПК України до клопотання про арешт не додано протоколу огляду з фотографіями речових доказів.
У клопотанні про арешт майна прокурор не посилається на необхідність проведення експертного дослідження вилучених речей з метою виявлення можливо видалених відомостей та копія постанови про призначення експертного дослідження в матеріалах справи відсутня. Разом з цим, прокурором до клопотання про арешт майна долучено не завірені копії документів, що залишилось поза увагою слідчого судді.
На думку апелянта, повідомлення про підозру ОСОБА_7 є необґрунтованим.
В судове засідання прокурор, підозрюваний та його захисник не з'явились, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, прокурор клопотань про відкладення судового засідання не надсилав. Проте від захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , 21.10.2024 надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги за відсутності захисника та підозрюваного, також захисник в даному клопотанні просить задовольнити апеляційну скаргу.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, підозрюваного та його захисника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчими відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102060000077 від 03.06.2024, за ч. 3 ст. 368 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини, за яких ОСОБА_7 , обіймаючи посаду заступника директора виконавчого філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» знаходячись на території міста Києва, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, розробив план злочинних дій, що полягав у одержанні ним як службової особи неправомірної вигоди для за не вчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб.
З цією метою ОСОБА_7 , заступник директора виконавчого філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця», звернувся до раніше йому знайомих осіб, які перебували з останнім в службових відносинах, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду начальника відділу координації підрозділів швидкого реагування філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який обіймає посаду начальника загону виробничого підрозділу «Знам'янський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця», яким було повідомлено про свої злочинні наміри та доведено до їх відома деталі вказаного злочинного плану, на що останні надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправність злочинних діянь які в подальшому будуть вчинятись
Так, о 14:56 год. 30.07.2024, ОСОБА_9 діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану у складі групи осіб із ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_12 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду в розмірі 54 500 гривень (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) гривень, та в подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були затримані в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів.
Враховуючи те, що під час досудового розслідування було задокументовано отримання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб з метою врятування майна, а саме: речей, які можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, у період часу з 17 години 19 хвилини по 17 годину 39 хвилин 30.07.2024 слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітаном поліції ОСОБА_13 , було проведено обшук у автомобілі марки Subaru Tribeca д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 р. який на праві власності належить ОСОБА_7 .
В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung Galaxy M31 чорного кольору з сім-картами, НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 в чохлі чорного кольору; планшет Samsung чорного кольору.
Того ж дня, 30.07.2024 року вилучені речі постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_14 були визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
12.08.2024 прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42024102060000077 від 03.06.2024.
На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна, виниклаз метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів.
16.08.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 30.07.2024 під час обшуку у автомобілі марки Subaru Tribeca д. н. з. НОМЕР_1 , 2006 р., який на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy M31 чорного кольору з сім-картами, НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 в чохлі чорного кольору;
- планшет Samsung чорного кольору.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42024102060000077 від 03.06.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя виходив з того, щов наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, і що вказані речі зберегли на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відтак,слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на речі виявлені та вилучені під час обшуку, проведеного 30.07.2024, оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_14 визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні /а.с. 90-100/.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апелянта, що до клопотання не додані докази, що до арештованого майна обмежується доступ, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Проте, з протоколу обшуку від 30.07.2024 не вбачається зауважень ОСОБА_7 , щодо надання безперешкодного доступу до вилученого майна /а.с. 83-89/.
Крім того, посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення в порушення ч. 2 ст. 100 КПК України до клопотання про арешт не додано протоколу огляду з фотографіями речових доказів, а також те, що в матеріалах справи відсутня копія постанови про призначення експертного дослідження, колегія суддів також не вважає підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відтак, чинним КПК України не передбачено обов'язкової вимоги долученняпротоколу огляду з фотографіями речових доказів до клопотання про арешт майна та постанови про призначення експертного дослідження, а також, як вірно сам апелянт зауважив, прокурор не посилається на необхідність проведення експертного дослідження вилучених речей з метою виявлення можливо видалених відомостей, а задля збереження речових доказів.
Доводи апелянта, що прокурором до клопотання про арешт майна долучено не завірені копії документів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки із матеріалів провадження вбачається, що подані прокурором клопотання та додатки до нього зшиті та завірені належним чином печаткою та підписом /а.с. 100а/.
Твердження захисника про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_7 колегія суддів не приймає до уваги, так як питання, пов'язані із врученням особі письмового повідомлення про підозру, врегульовані ст. 278 КПК України і є предметом судового розгляду скарг на повідомлення про підозру, розгляд яких здійснюється в порядку ст. 303 КПК України, а не під час розгляду клопотання про арешт майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4