Справа № 758/6145/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2374/2024
09 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лаєнка Павла Петровича в інтересах акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року у складі судді Ларіонової Н.М.,
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі ПАТ «УкрСиббанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому з урахуванням доповнень, просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 113089717000 від 04 березня 2008 року, яка станом на 08.06.2018року становить 1 217 583 грн 77 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 78800, що укладений 04 березня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,10 кв.м., що належить ОСОБА_1 та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Позов обґрунтовано тим, що 04 березня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11308717000.
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачці кредит (грошові кошти) іноземній валюті в розмірі 185 000 доларів США, а Позичальник зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 04 березня 2038 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,50% річних.
Відповідно додатку №1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.
Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.
15 листопада 2010 року між банком та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено форму кредитування. Банк зобов'язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 673 189 грн 42 коп.
Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена договором в межах ліміту кредитної лінії. Умовами додаткової угоди встановлено, що валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США та /або гривня України. Базовою валютою за Кредитним договором є гривня. На дату укладання Додаткової угоди Позичальнику надався транш в національній валюті в розмірі 1 336 594 грн 71 коп.
Сторони домовились, що процентна ставка встановлюється в розмірі 9,5% річних. Позичальник зобов'язався сплачувати проценти з 01 по 18 число (включно) кожного місяця.
30 вересня 2011 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до умов якої, перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів, змінено графік погашення кредиту.
18 листопада 2013 року між тими сторонами укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору, відповідно до умов якої перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів. Сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер Кредитного договору, зазначений при його укладенні, а саме №11308717000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11423227000 та № 11423227001.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за Кредитним договором між банком та відповідачем укладено Договір іпотеки № 78800 від 04 березня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 639.
Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно, що було придбане за кредитні кошти: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,10 кв. м., яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., 04 березня 2008 року за реєстровим № 636, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 27 березня 2008 року та записано в реєстрову книгу № 535-23 за №45336.
Як стало відомо банку, чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 14, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК У країни. Першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001680 від 20 жовтня 2016 року.
13 лютого 2017 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва за клопотанням органів слідства, в рамках досудового розслідування кримінальної справи, було накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 і є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 перед банком має кредитні зобов'язання, строк дії кредитного договору встановлено до 04 березня 2038 року й з метою захисту прав іпотекодержателя, передбаченого п. 4.1.2 договору іпотеки, остільки існує імовірність того що банк буде обмежений у праві на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Лаєнко П.П. в інтересах АТ «УкрСиббанк», просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, розглядаючи позовну заяву АТ «УкрСиббанк» не взяв до уваги пояснень позивача та не застосував закону, який підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про іпотеку».
Вказує, що районний суд застосував Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який не підлягає застосуванню в даних правовідносинах.
Звертає увагу суду, що у п.11 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що, зокрема, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є повністю не вмотивованим.
Вказує, що для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку кредитору не обов'язково направляти повідомлення про порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору, а повідомлення про порушення основного зобов'язання треба обов'язково направляти у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку направлення такого повідомлення не є необхідним, так як цього не вимагає закон.
Скаржник посилається на те, що допитаний в ході судового розгляду судовий експерт, яка проводила судово-економічну експертизу у даній справі та надала висновок № 21891/32065/20-71 від 30 листопада 2020 року, не заперечувала та навіть погоджувалась, що наданий нею висновок є недостатньо змістовний та не в повній мірі обґрунтований, адже, більшість питань не могли бути визначені з причин відсутності документів для такого висновку.
Скаржник зазначає, що матеріалів справи вбачається, що кредитні зобов'язання відповідача по кредитному договору на момент пред'явлення позову та під час вирішення спору у даній справі, не припинились на підставах, встановлених договором або законом (оскільки не були виконані повністю), а тому підстав вважати, що відносини між сторонами припинили свою дію немає.
Вважає, що твердження суду першої інстанції, що договір про надання споживчого кредиту № 11308717000 від 04 березня 2008 року припинив свою дію з 28 квітня 2017 року є таким що не відповідає нормам матеріального права.
Окрім цього, відповідач не надав жодних доказів на спростування позовних вимог, крім письмових заперечень, натомість банком надано належні та допустимі докази, щодо укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості по кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чуніхін О.М. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року - залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні адвокат Лаєнко П.П. в інтересах АТ «УкрСиббанк» просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Чуніхіна О.М. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у позові, районний суд виходив з відсутності підстав для висновку про існування реальної загрози втрати іпотечного майна та його реалізації з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.
Зі справи убачається, що 04 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11308717000 (а.с. 17-23 т.1).
Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав відповідачці кредит (грошові кошти) іноземній валюті в розмірі 185 000 дол США, а Позичальник зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 04 березня 2038 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,50 % річних.
15 листопада 2010 року між Банком та відповідачкою укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено форму кредитування. Банк зобов'язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 673 189 грн 42 коп. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена договором в межах ліміту кредитної лінії (а.с. 45-48 т.1).
Умовами додаткової угоди встановлено, що валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США та/або гривня України. Базовою валютою за Кредитним договором є гривня. На дату укладання Додаткової угоди Позичальнику надався транш в національній валюті в розмірі 1 336 594 грн 71 коп.
Сторони домовились, що процентна ставка встановлюється в розмірі 9,5 % річних. Позичальник зобов'язався сплачувати проценти з 01 по 18 число (включно) кожного місяця.
30 вересня 2011 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного Договору, відповідно до умов якої, перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів, змінено графік погашення кредиту (а.с. 67-68 т.1).
18 листопада 2013 року між тими сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного Договору, відповідно до умов якої, перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати прострочених процентів (а.с. 69-70 т.1).
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою укладено договір іпотеки № 78800 від 04 березня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 639 (а.с. 73-76 т.1).
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки з метою забезпечення кредитного договору відповідачка передала в іпотеку належну їй на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,10 кв.м.
Згідно п.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки:
4.1.1 У разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором;
4.1.2. У разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки.
Установлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 13 лютого 2017 року, в рамках досудового розслідування кримінальної справи № 12016100000001680, порушеної щодо чоловіка відповідачки - ОСОБА_2 за клопотанням потерпілого по справі - ОСОБА_3 було накладено арешт на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , та є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно даних даними долученого до справи розрахунку заборгованості, станом на 26.04.2017рокувідповіадчка не мала заборгованості по поточних платежах. У графах розрахунку «залишок простроченої заборгованості» зазначено «0» й тіло кредиту за рахунок майбутніх платежів, у сумі 1 069 588грн.61коп. (а.с.77-89 т.1).
Отже позивач, звертаючись у суд із позовом, достроково змінив строк виконання основного зобов'язання з 04 березня 2038 року й просив звернути стягнення на залишок заборгованості, строк повернення якої згідно умов договору не настав.
Установлено, що звертаючись у суд із позовом, в тому числі й з урахуванням доповнень до нього, позивач вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовував не наявністю порушення ОСОБА_1 , як іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за договором, а на підставі п. 4.1.2. договору іпотеки, вбачивши у судовому рішенні про накладення арешту на іпотечне майно в межах кримінальної справи щодо її чоловіка - ОСОБА_2 виникнення загрози втрати предмета іпотеки (а.с. 2 - 5 т.1, а.с. 232, 233 т.2).
Разом з тим, наявність арешту на іпотечне майно не змінює його правовий статус як майна, переданого іпотекодержателю 04 березня 2008 року з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1 перед кредитором.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у реєстрі міститься інформація про те, що квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку 04 березня 2008 року й цього ж дня внесена інформація про заборону відчуження іпотечного майна до виконання ОСОБА_1 грошового зобов'язання перед позивачем, у сумі 185 000 дол. США.
Що стосується накладення арешту на майно згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва, то указана реєстраційна дія державним реєстратором вчинена 20 липня 2017 року (а.с. 139,140 т.1).
Отже, обтяження на нерухоме майно на забезпечення виконання грошового зобов'язання внесено до реєстру 04 березня 2008 року, в той час як інформацію про арешт майна на захист майнових інтересів потерпілого у кримінальному провадженні зареєстровано державним реєстратором 20 липня 2017 року.
Наявність у реєстрі інформації про арешт нерухомого майна згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року в інтересах ОСОБА_3 не порушує першочерговості забезпечення іпотечним майном зобов'язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателем.
Та лише після виконання зобов'язань й виключення у реєстрі запису про перебування нерухомого майна в іпотеці, ОСОБА_3 , при наявності на те правових підстав, набуде право стягувача на належне ОСОБА_2 майно.
Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку».
Такі висновки викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 листопада 2020 року у справі № 761/31581/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18).
Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2021 року у справі № 2-6875/10, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 686/1953/13-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, коли підставою позову слугувало передбачення позивачем виникнення загрози знищення чи втрати іпотечного майна, що матеріалами справи не доведено, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне внести виправлення у мотивувальну частину судового рішення, з огляду на наступне.
Так, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції застосував положення Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", проте не звернув увагу на те, що сферою дії цього Закону визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим, виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Разом з тим, предметом спору в даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нерухоме майно, правовий режим якого врегульовано положеннями Закону України "Про іпотеку".
Таким чином вказані посилання суду на Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду.
Крім того, районний суд приймаючи рішення вважав, що у відповідачки наявна заборгованість перед банком, проте позивач не може вчинити стягнення на квартиру, оскільки її розмір матеріалами справи не доведено, а ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року на нерухоме майно накладено арешт, який позивач не просив скасувати.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до інформації, яка міститься у долученому до справи розрахунку заборгованості, станом на 26.04.2017року ОСОБА_1 не мала перед кредитодавцем поточної заборгованості по платежах як по тілу кредиту так і по відсотках за користування кредитом.
Згідно даних розрахунку позивач, змінивши строк виконання основного зобов'язання, просив стягнути з ОСОБА_1 достроково заборгованість по тілу кредиту, у сумі 1 069 588 грн 61 коп, зазначивши заборгованість по інших платежах «0» (а.с.77-89 т.1).
Відповідно до справи, у подальшому позивач доповнив вимоги шляхом збільшення суми заборгованості.
Установлено, що у справі, яка переглядається, кредит є споживчим, остільки його було видано на придбання житла.
Положеннями ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
До справи не долучено докази виконання стягувачем вимог згаданого Закону й дотримання досудового порядку дострокового повернення коштів.
Разом з тим, з урахуванням недоведеності вимог позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, заявлених на підставі п.4.1.2 договору іпотеки, апеляційний суд враховує, що сума заборгованості за кредитом по суті не є предметом доказування по цій справі, а висновки експерта, з урахуванням призначеної по справі судової економічної експертизи визнати належним доказом неможливо з підстав відсутності під час складання висновку всіх необхідних для дослідження документів, про що відображено у ньому (а.с.42-63 т.2).
Відповідно до змісту позову, поданого до суду поштою 04.05.2017року, позивачем не обґрунтовувалися вимоги наявністю у ОСОБА_1 заборгованості у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, а заявлено інші підстави - існування загрози втрати предмета іпотеки. Ціна позову визначена в сумі 1 069 588 грн 61 коп, тобто з урахуванням суми заборгованості по дострокових платежах.
При цьому, апеляційний суд враховує долучену під час апеляційного провадження постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року по справі № 759//18788/21.
Так за наслідками вирішення іншої справи - за позовом АТ «Укрситббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 113089717000 від 04 березня 2008 року, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Проте постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року рішення районного суду в частині вирішення вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за договором у розмірі 1 069 588 грн 61 коп тіла кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 19 827 грн 15 коп, заборгованість за процентами за користування грошовими коштами згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 77 445 грн 76 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до змісту судового рішення, до даної справи було долучено досудову вимогу, направлену відповідачам про дострокове виконання умов кредитного договору, яка й була предметом дослідження під час вирішення справи та встановлення суми заборгованості.
Окрім цього, згідно наявної у Державному реєстрі інформації, квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку й з 04 березня 2008 року перебуває під обтяженням, а обтяження у вигляді арешту на цю ж квартиру згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2017року внесено до реєстру пізніше, 20 липня 2017 року.
За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не зможе звернути стягнення на дану квартиру з підстав перебування квартири під арештом.
Як установлено, обтяження у вигляді арешту не порушує першочерговості забезпечення іпотечним майном зобов'язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателем, а тому не потребує його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, апеляційний суд з урахування вищенаведеного дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає у зміні його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Лаєнка Павла Петровича в інтересах акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2023 року змінити виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті рішення районного суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: