справа № 761/23752/14-ц
головуючий у суді І інстанції Саадулаєв А.І.
провадження № 22-ц/824/8515/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
09 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) та ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг», -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, у якій, з урахуванням заяви від 14 грудня 2023 року (а.с. 105-107 т. 1), просила суд:
зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) зняти арешт з майна, накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер обтяження 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року;
виключити відомості про боржника ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.
Скарга обґрунтована тим, що Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 761/23752/14-ц від 15 жовтня 2015 року з примусового виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Артем-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони його відчуження, з внесенням інформації про обтяження до Електронного реєстру про державну реєстрацію обтяжень: № 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року. Згідно з довідкою від 16 грудня 2021 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», як новий кредитор на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 3- UA-EA-2018-01-16-000294-а від 27 березня 2018 року, укладеного між ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» та ТОВ (ПАТ) «Артем-Банк», підтвердив відсутність претензій до ОСОБА_2 щодо виконання указаних вище договорів.
13 січня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . За повідомленням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області від 28 жовтня 2021 року № Б-10645 виконавче провадження № НОМЕР_3 є знищеним відповідно до Розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5. Незважаючи на відсутність відкритих виконавчих проваджень та припинення основного зобов'язання переданням відступного, арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року продовжує свою дію.
Скаржник вважає, що наявність не скасованого арешту всього майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку. Державний виконавець при винесенні постанови від 26 грудня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу не вирішив питання про зняття арешту з майна боржника. Крім того, у боржника відсутній обов'язок щодо сплати виконавчого збору, оскільки зобов'язання припинилося за добровільною згодою боржника та нового кредитора, без заміни стягувача у виконавчому провадженні та після повернення виконавчого листа старому кредитору та не є наслідком вчинення виконавчих дій Державною виконавчою службою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, скасувати постанову про арешт всього майна боржника від 26 жовтня 2015 року.
В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником підтверджено, а державним виконавцем не спростовано те, що дій Шевченківським ВДВС з проведення виконавчого провадження не проводилось, борг відсутній, а тому відсутні підстави для продовження арешту.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки під час розгляду поданої скарги по суті не з'ясовано, чи пропущено заявником строк для звернення до суду з цією скаргою. Питання щодо поновлення строку для звернення до суду зі скаргою не вирішувалося, рішення з цього процесуального питання не приймалося.
Також апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо того що Шевченківський ВДВС, який виніс постанову про арешт майна боржника, не вчиняв дій спрямованих на проведення виконавчого провадження, у зв'язку із чим у боржника відсутній обов'язок по сплаті виконавчого збору.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року та:
визнати бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_5.
зобов'язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винести постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного постанову від 26 жовтня 2015 року у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно поданої скарги ОСОБА_1 просила суд постановити ухвалу про зобов'язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) зняти арешт з майна, накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер обтяження 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року; виключити відомості про боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників.
Саме цей спосіб захисту ОСОБА_1 вважала таким, що дозволить їй поновити свої права власника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися усією своєю власністю.
Обґрунтовуючи спосіб захисту, заявник зазначала, що оскарження дій і рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки наявність визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що скасування судом першої інстанції постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року про накладення арешту на майно не є належним способом захисту порушених прав заявниці, суперечить правовим позиціям касаційного суду, не призведе до ефективного захисту порушених прав та обраний судом першої інстанції на власний розсуд усупереч вимог, викладених у скарзі від 20 листопада 2023 року та заяві про продовження розгляду справи від 14 грудня 2023 року тощо.
На думку апелянта, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.
Зазначає, що після добровільного виконання зобов'язання заявниця має право на мирне володіння майном та зняття всіх обтяжень, які були застосовані державними органами з метою здійснення контролю над усім майном.
Вказує, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) не надано жодних доказів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 обов'язку боржника у будь-якому виконавчому провадженні на користь будь-якому кредитору, у тому числі - наявність обов'язку щодо сплати виконавчого збору тощо, правові підстави для збереження триваючого арешту майна - відсутні.
Зазначає, що існування триваючого арешту майна заявниці, за відсутністю будь-якого виконавчого провадження, покладає на ОСОБА_1 непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави в гарантоване право на мирне володіння майном, що є неприпустимим.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), у якому вона просить визнати апеляційну скаргу неподаною та повернути заявнику з підстав передбачених пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги виконавчої служби.
Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) - Савчук К.П. у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2006 року між ОСОБА_3 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) та ТОВ «Артем-Банк» укладений кредитний договір № 138/06, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16 879,00 дол. США, зі сплатою 12,50 процентів річних на строк до 11 квітня 2016 року.
11 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Артем-Банк» укладений договір застави майнових прав № 138/06, а саме - права вимоги на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 .
17 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Артем-Банк» укладений договір іпотеки № 138/6, відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 виданого Вишгородською міською радою 18 червня 2008 року, згідно рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №118 від 22 травня 2008 року, зареєстрованого Вишгородським БТІ 31 липня 2008 року за № 23658486.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі № 761/23752/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованість за кредитним договором №138/06 від 11 грудня 2006 року станом на 26 лютого 2015 року у розмірі: заборгованість за кредитом - 6 029 доларів США, що станом на 26 лютого 2015 року за офіційним курсом НБУ становить 169 091 грн 14 коп.; заборгованість за відсотками - 1 038 доларів США 09 центів, що станом на 26 лютого 2015 року за офіційним курсом НБУ становить 29 114 грн 59 коп.; заборгованість по сплаті комісії за користування кредитними коштами - 2 886 грн 53 коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 53 966 грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 550 грн 59 коп.
Постановою державного виконавця ВДВС Вишгородського районного управління юстиції Хмелєвою М.В. від 08 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 609 грн 68 коп.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року у частині розміру стягнення пені та зменшено розмір пені, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Артем-Банк» за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасно сплачені відсотки до 25 951 грн 84 коп.
У частині стягнення комісії та пені по комісії рішення скасовано і в задоволенні в цій частині позову відмовлено; у решті рішення залишено без змін.
27 березня 2018 року між ПАТ «Артем-Банк» та ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» укладений договір № UA-EA-208-01-16-000294-а про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» перейшло право вимоги за кредитним договором № 138/06 від 11 грудня 2006 року.
20 серпня 2018 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» направило боржнику ОСОБА_4 повідомлення про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 28 жовтня 2021 року за відомостями АСВП на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа № 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 609 грн 68 коп. Постановою державного виконавця від 26 жовтня 2015 року накладено арешт на майно боржника. 23 грудня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).
Постановою державного виконавця Вишгородського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 26 грудня 2017 року ВП № НОМЕР_3 виконавчий документ № 761/23752/14-ц, виданий Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 609 грн 68 коп., повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, оскільки воно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30 серпня 2021 року № 272471502 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 28 жовтня 2015 року зареєстровано обтяження, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 26 жовтня 2015 року, видавник: Савчук К.П. ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві; особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (частина 1 статті 450 ЦПК України).
Відповідно до частин 2, 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначила у якості заінтересованої особи ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг».
Зі змісту скарги вбачається, що первісний кредитор - ПАТ «Артем-Банк» відступив право вимоги за кредитним договором № 138/06 від 11 грудня 2006 року, укладеним із ОСОБА_1 , новому кредитору - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», що підтверджується копією договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2018 року, яка додана до скарги.
Матеріали справи не містять доказів заміни стягувача ПАТ «Артем-Банк» на ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого документа № 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року.
Також ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з часу набуття прав вимоги новим кредитором до боржника не проводилось.
Таким чином станом на теперішній час стягувачем у виконавчому провадженні, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно, який оскаржується ОСОБА_1 , шляхом звернення до суду з указаною скаргою, є ПАТ «Артем-Банк».
ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» не є стягувачем у виконавчому провадженні у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно.
Тому, у справі, що переглядається, заінтересованою особою, крім ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» - правонаступника ПАТ «Артем-Банк» у зобов'язаннях з ОСОБА_1 , має бути також стягувач у виконавчому провадженні, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно, - ПАТ «Артем-Банк».
Даних про уточнення скарги (подання клопотання про залучення) щодо суб'єктного складу заінтересованих осіб матеріали справи не містять.
Таким чином, при зверненні до суду скаржник неповно визначила суб'єктний склад учасників справи, зокрема, не зазначила заінтересованою особою первісного кредитора ПАТ «Артем-Банк», який до теперішнього часу має статус стягувача у виконавчому провадженні у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно.
Суд першої інстанції залишив указані обставини поза увагою та помилково частково задовольнив вимоги скарги, а мав би відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників у справі.
При цьому, у суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі учасників справи, оскільки на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що скасування ухвали суду першої інстанції з підстав не залучення заінтересованої особи стягувача ПАТ «Артем-Банк», не є формальним з огляду на таке.
Виконавчий лист № 761/23752/14-ц, виданий Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором, було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, оскільки воно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ).
Повернення стягувачу ПАТ «Артем-Банк» виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 вказаного закону не позбавляє стягувача ПАТ «Артем-Банк» права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків, після скасування мораторію.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 червня 2021 року (враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» № 1382-IX від 13 квітня 2021 року).
Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року, почав свій перебіг на наступний день, після втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто з 22 червня 2021 року.
На момент звернення ОСОБА_1 із скаргою до суду, 20 листопада 2023 року, відсутні будь які судові рішення, що перешкоджають стягувачу ПАТ «Артем-Банк» повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Отже, апеляційний суд встановив наявність у стягувача ПАТ «Артем-Банк» права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, однак стягувача ПАТ «Артем-Банк» не залучено до участі у розгляді скарги про зняття арешту з майна, обтяженого на його користь, тому скасування ухвали про часткове задоволення скарги не є формальним.
З огляду на відсутність заміни у виконавчому провадженні стягувача ПАТ «Артем-Банк» на ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», апеляційний суд відхиляє як неналежний доказ довідку від 16 грудня 2021 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» про відсутність заборгованості та претензій за кредитним договором.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про необхідність повернення апеляційної скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) у зв'язку із несплатою судового збору, оскільки учасники справи звільнені від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за результатом розгляду скарги на дії державного виконавця, що відповідає положенням Закону «Про судовий збір», роз'ясненням пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а також висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 589/6044/13, провадження № 61-1900св18.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська