2 жовтня 2024 року місто Київ
справа № 759/13157/22-ц
провадження №22-ц/824/15072/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державна іпотечна установа
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гребенченком Олексієм Алімовичем,
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Остапчук Т.В.,
У вересні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної іпотечної установи, в якому просила зобов'язати відповідача провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», відповідно до поданої нею заяви від 21 липня 2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що між позивачкою та АТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір від 26 травня 2005 року № 166-05-И, право вимоги за яким банк за нотаріально посвідченим договором відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 липня 2015 року передав Державній іпотечній установі. Водночас листом від 8 липня 2021 року № 083-1199/21 банк підтвердив відсутність будь-якої заборгованості за кредитним договором станом на 1 січня 2014 року. Крім того, позивач зазначає, що між нею та банком був укладений договір іпотеки від 10 червня 2005 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих за кредитним договором. У вказаній квартирі проживає її сім'я: її чоловік ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 Вказувала, що у її власності та у власності майнового поручителя ОСОБА_2 відсутнє інше житлове нерухоме майно, придатне для проживання сім'ї.
На підставі п.7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» вона звернулась до ДІУ із заявою про здійснення реструктуризації її зобов'язань за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених зазначеним Законом України «Про споживче кредитування», яка була зареєстрована у ДІУ 21 липня 2021 року. На вимогу ДІУ від 26 липня 2021 року вона листом від 9 серпня 2021 року направила додаткові документи, необхідні для прийняття рішення стосовно здійснення реструктуризації.
Проте, всупереч вимогам Закону та у визначений цим нормативно-правовим актом строк вона відповіді від відповідача не отримала. При її звернення до ДІУ вона отримала інформацію про те, що відповідь їй відправлена 15 вересня 2021 року, але на іншу адресу. Стверджувала, що замість надання обчислень, необхідних для проведення реструктуризації, та інформації про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації, відповідач на свій розсуд трактував положення Закону.
Звертала увагу, що вказана у листі заборгованість не була прострочена не тільки на 1 січня 2014 року, а й на 1 січня 2016 року (дата, що зазначена в листі). Водночас після відступлення прав вимоги новий кредитор мав повідомити її про це та надати реквізити для сплати коштів, однак цього зроблено не було.
Вказувала, що про відступлення права вимоги за кредитним договором вона дізналась тільки з листа АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 9 червня 2021 року № 083-1035/21, у якому вказано, що акт приймання-передачі (активів та документів) підписаний тільки 1 липня 2020 року. Тому вважала безпідставним посилання ДІУ на період виникнення заборгованості. Крім того, оплату вона не могла здійснювати через те, що ДІУ не повідомила її вчасно про зміну кредитора та реквізити для перерахування коштів. Також сума, вказана у листі, є загальною заборгованістю і не може вважатися простроченою станом на 1 січня 2014 року (дату, зазначену у Законі).
За пропозицією ДІУ була проведена двостороння зустріч, на якій були досягнуті домовленості про можливість проведення реструктуризації та внесення зазначеного питання на розгляд керівництва ДІУ. Листом від 31 січня 2022 року вона в черговий раз запропонувала ДІУ провести досудове врегулювання спору. Однак листом від 16 лютого 2022 року № 733/32 ДІУ повідомила її про отримання повного пакету документів, необхідних для розгляду заяви, а також про те, що розгляд заяви буде внесено у порядок денний чергового засідання уповноваженого колегіального органу, за результатом якого їй буде направлено офіційне інформаційне повідомлення про прийняте рішення. Проте на час подання позовної заяви відповідач не надав ні рішення про проведення реструктуризації, ні обчислень, необхідних для проведення реструктуризації.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ДІУ провести реструктуризацію її зобов'язань за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», відповідно до поданої нею заяви від 21 липня 2021 року.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Гребенченко О.А. подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, це є порушенням прав позивача як споживача послуг.
Суд першої інстанції помилково зазначив в рішенні про невідповідність наданого пакету документів до заяви про реструктуризацію вимогам закону, посилаючись лише на відзив відповідача. Крім того, суд вказав, що позивачем не доведено які саме права порушені ДІУ та вказав про відсутність жодних оплат, починаючи з 2015 року по кредитному договору, що не ґрунтується на вимогах закону..
Посилання суду першої інстанції на наявність судової справи в Святошинському районному суді за позовом ДІУ не може бути підставою у відмові в задоволенні позову в рамках пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачена така відмова лише при наявності судового рішення яке набрало законної сили.
Крім того, апелянт зазначає про порушення норм процесуального права, а саме суд першої інстанції безпідставно взяв доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, не з'ясував причини поважності пропуску строків на подання відзиву та не відновлював строк на подання відзиву.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Державної іпотечної установи просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гребенченко О.А. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник Державної іпотечної установи адвокат Подольна О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Судом установлено, що 26 травня 2005 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит», перейменованого у подальшому на ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 166-05-И, за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності кредитні кошти у сумі 49000 доларів СШАК, зі сплатою 12% річних на строк до 2 травня 2025 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10 червня 2005 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір. За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 (іпотекодавець) передала банку (Іпотекодержателю) в заставу (іпотеку) наступне нерухоме майно, а саме 2-х кімнатну квартиру, загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
АТ «Банк «Фінанси та кредит» листом від 9 червня 2021 року № 083-1035/21 повідомило позивачку, що згідно акту приймання-передачі (активів та документів) від 1 липня 2020 року до договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 616, АТ «Банк «Фінанси та кредит» передало ДІУ права вимоги за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та кредит».
Також відповідач ДІУ є іпотекодержателем заставного майна, що підтверджується індексним номером витягу № 44490824 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
21 липня 2021 року до ДІУ надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона просила здійснити реструктуризацію її зобов'язань за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року у порядку та на умовах, встановлених п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Листом від 26 липня 2021 року № 3086/32 ДІУ повідомила ОСОБА_1 про те, що надана нею інформація підлягає уточненню в частині надання кредитору документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї, місце реєстрації та місце проживання. ДІУ просила позивачку надіслати оригінали документів до 10 серпня 2021 року.
На виконання листа ДІУ, позивачка надіслала на адресу ДІУ документи стосовно складу сім'ї, а також про доходи її та її чоловіка ОСОБА_2 , які було отримано відповідачем 9 серпня 2021 року.
Того ж дня, тобто 9 вересня 2021 року, ДІУ у листі за № 3694/32-1 повідомило ОСОБА_1 про те, що за даними первинного бухгалтерського обліку вона як боржник за період часу з 1 січня 2016 року до 9 вересня 2021 року не здійснила жодного погашення за кредитним договором № 166-05-И від 26 травня 2005 року, укладеним між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яким грубо порушила умови договору. Станом на 8 вересня 2021 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 68018,96 доларів США, з яких: 38309 доларів США - заборгованість за основним боргом; 29709,96 доларів США - заборгованість за відсотками. ДІУ просила ОСОБА_1 повідомити щодо можливості та згоди погашення процентів, нарахованих за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (дата подачі заяви про проведення реструктуризації).
22 вересня 2021 року на адресу ДІУ надійшов лист ОСОБА_1 від 17 серпня 2021 року, в якому остання повідомила, що сума заборгованості за кредитним договором є загальною заборгованістю і не може вважатися простроченою станом на 1 січня 2014 року, а вимога ДІУ про необхідність сплати процентів до проведення реструктуризації є безпідставною, оскільки не грунтується на положеннях підпункту 6 пункту 7 розділу IV Закону.
Листом від 20 жовтня 2021 року № 4306/32 ДІУ повідомила ОСОБА_1 про те, що вона як кредитор не пред'являє будь-які фінансові претензії або вимоги щодо сплати прострочених процентів до дати проведення реструктуризації боргових зобов'язань, крім обов'язкових платежів по погашенню процентів, які могли обліковуватися первинним кредитором станом на 1 січня 2014 року.
31 січня 2022 року на адресу ДІУ надійшов лист ОСОБА_1 , в якому вона запропонувала ДІУ провести досудове врегулювання спору відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризації зобов'язань за кредитним договором за її заявою від 21 липня 2021 року.
У відповідь ДІУ своїм листом від 16 лютого 2022 року за № 733/32 повідомила позивачку, що розгляд її заяви буде внесено в порядок денний чергового засідання уповноваженого колегіального органу та за результатами розгляду буде направлено офіційне інформаційне повідомлення про прийняте рішення кредитором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в ході перемовин між боржником ОСОБА_1 і кредитором ДІУ про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором ід 26 травня 2005 року № 166-05-И, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», виник спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що виключає можливість задоволення позову.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Предметом спору є зобов'язання відповідача Державну іпотечну установу провести реструктуризацію зобов'язань позивачки ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», відповідно до поданої нею заяви від 21 липня 2021 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381- IX.
Підпунктом 3 пункту 7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків: у разі наявності на дань набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, що реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодерджателя, та відсутності рішення суду , що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
Відповідно до п.п.1-2 п.7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчій кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості за сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково ( у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду, або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної п. «г» ч.1 ст.121 ЗК України.
Крім того, вимагається хоча б однієї з таких умов: - предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна ( крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна ( крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганський областях. Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Згідно із пп.3 п.7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Відповідно до пп.4 п.7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору , яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перешли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначених у підпунктах 1,2 пункту7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: - у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним договором на умовах, визначених цим Законом ( абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункт 4 пункту 7 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»)
Установлено, що 21 липня 2021 року позивачка ОСОБА_1 ( позичальник) звернулася до Державної іпотечної установи із заявою про проведення реструктуризації зобов'язання у іноземній валюті у порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування», до якої додала: копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копії витягів з реєстру стосовно майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копію листа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 8 липня 2021 року № 083-1199/21 про відсутність заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2005 року станом на 1 січня 2014 року.
Листом від 26 липня 2021 року ДІУ повідомила позивачку про необхідність уточнення поданих нею відомостей, а саме стосовно відомостей про складі сім'ї заявника, а також її доходи та доходи членів її сім'ї.
На виконання цього листа позивачка подала до ДІУ довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , довідки про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за шість місяців 2021 року, копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження ОСОБА_3 , копії витягів з реєстру стосовно майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Водночас заявник зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 не зареєстрований за місцем проживання, про що свідчать відомості з його паспорта.
Листом від 9 вересня 2021 року ДІУ запропонувало ОСОБА_1 повідомити про можливість здійснити на користь кредитора погашення процентів, нарахованих позичальнику за користування кредитом за період до дня, що передує проведенню реструктуризації (даті подання заяви про проведення реструктуризації).
Листом від 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомила ДІУ про безпідставність вказаних вимог з огляду на положення Закону та запропонувала провести двосторонню зустріч.
Після проведення зустрічі ДІУ звернулась до суду із позовом до позичальника про стягнення заборгованості за кредитом (17 грудня 2021 року відкрито провадження в справі № 760/29219/21) та листом від 16 лютого 2022 року повідомило останню про отримання повного пакету документів, необхідних для розгляду заяви про реструктуризацію кредитної заборгованості, а також про те, що розгляд заяви буде внесено в порядок денний чергового засідання уповноваженого колегіального органу.
Матеріали справи, що переглядається, не містять рішення уповноваженого колегіального органу кредитора щодо відмови у проведенні реструктуризації.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідач мав всі підстави для реструктуризації боргу позивача, а не прийнявши відповідне рішення про реструктуризацію допустив порушення прав позивача як споживача послуг.
Враховуючи, що станом на 1 січня 2014 року прострочена заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_1 була відсутня; станом на 23 квітня 2021 року перед кредитором у ОСОБА_1 наявне прострочене грошове зобов'язання; виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (квартира загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ); предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання, передбачені кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», перейменованого у подальшому на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Державна іпотечна установа, підлягають обов'язковій реструктуризації.
ОСОБА_1 звернулася до Державної іпотечної установи у визначений Законом строк на подачу заяви. В додатково поданих заявах, на вимогу Державної іпотечної установи, вказала всі обов'язкові реквізити, визначені підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення». Закону України «Про споживче кредитування».
Про те, що ОСОБА_1 , звертаючись до Державної іпотечної установи, повідомила всі обов'язкові реквізити, визначені підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», свідчить зміст листа відповідача від 16 лютого 2022 року, в якому підтверджено, що кредитор отримав повний пакет документів, необхідних для розгляду заяви про реструктуризацію заборгованості. Всі документи були надані позивачем 9 серпня 2021 року. Після цієї дати ОСОБА_1 жодних додаткових документів не подавала, її заява від 21 липня 2021 року повернута не була, і до 16 лютого 2022 року рішення Державною іпотечною установою про відмову в реструктуризації не приймалося.
Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов"язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, наявні підстави про задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної іпотечної установи провести реструктуризацію кредитного договору.
Наявність в Святошинському районному суду м.Києва цивільної справи за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, провадження в який було відкрито 17 грудня 2021 року абсолютно не впливає на вирішення заяви ОСОБА_1 про реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором. Установлено, що на момент набрання чинності підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (23 квітня 2021 року) у суді не було відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява.
За таких обставин наявність в суді спору між сторонами щодо кредитної заборгованості, який виник після звернення позичальника ОСОБА_1 до кредитора ДІУ із заявою про проведення реструктуризації заборгованості, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви позичальника.
Наявність у ОСОБА_2 додаткового майна у вигляді земельних ділянок, а саме 1,215 га також не може бути підставою для відмови у проведенні реструктуризації, оскільки земельні ділянки - це пайові ділянки призначені для сільського-господарського використання, а не для забудови і не мають будинків або споруд, а отже не підпадають під критерій наявності іншого майна.
Вимога відповідача стосовно необхідності сплати заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації до проведення безпосередньо реструктуризації, також не грунтується на вимогах Закону.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов'язань перед кредитором: сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця ( починаючи з 30 дня після проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку; сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації; сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховується на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт».
Таким чином, вимога відповідача про необхідність сплати процентів до проведення реструктуризації є безпідставною і незаконною.
Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гребенченком Олексієм Алімовичем, задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 квітня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Зобов'язати Державну іпотечну установу провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 травня 2005 року № 166-05-И у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», відповідно до поданої заяви від 21 липня 2021 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова складена 29 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус