справа № 369/207/13-ц
головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І.О.
провадження № 22-ц/824/9139/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
02 жовтня 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення частини огорожі, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зобов'язання пересадити дерева, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду Київської області із заявою, у якій просив суд поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 369/207/13-ц до виконання.
Заява обґрунтована тим, що у 2013 році ним подана позовна заява про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Заявником подано апеляційну скаргу, яку 26 березня 2014 року колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області задоволено частково.
Указане рішення Апеляційного суду Київської області 26 березня 2014 року набрало законної сили.
Заявник зазначає, що 12 травня 2014 року відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 369/207/13-ц, виданим 06 травня 2014 року Києво-Святошинським районним судом, про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 0,2036 га за адресою: буд. АДРЕСА_1 .
Після неодноразових спроб виконати рішення суду, подане подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 .
Слідство та судові розгляди справи закінчилися 31 жовтня 2023 року. ОСОБА_3 до теперішнього часу не виконав рішення суду, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пройшов, тому заявник просив суд задовольнити вимоги його заяви про поновлення строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання. З 2018 року по 2024 рік ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій та не вживав будь-яких заходів, направлених на виконання рішення суду, а також наявна постанова про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 17 жовтня 2018 року, яка на теперішній час не скасована.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що про наявність постанови державного виконавця від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 стало відомо лише у липні 2019 року, коли він особисто відвідав Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у Київській області з метою з'ясування причин зупинення виконавчого листа. Тоді йому була видана копія супровідного листа від 17 жовтня 2018 року про направлення на поштову адресу указаної постанови, що свідчить про те, що фактично ці документи виконавчою службою вчасно не були відправлені адресатам.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця, заявник оскаржив її в адміністративному порядку шляхом подачі 12 липня 2019 року відповідної скарги начальнику ВДВС. Про рішення за вказаною скаргою в установленому порядку заявника не поінформували.
Зазначає, що мав намір оскаржити постанову державного виконавця від 17 жовтня 2018 року, але не оскаржив у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень через пандемією захворювання на «Covid-19» через вимушений виїзд з території, де велися реальні бойові дії.
Вказує, що він не втратив інтересу до реалізації свого права на виконання судового рішення і вжив відповідних заходів, вважаючи, що пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання стався саме з поважних причин.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення частини огорожі, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, зобов'язання пересадити дерева.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі № 369/207/13-ц відмовлено у задоволені позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду від 20 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,2036 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану та знесення частини огорожі ОСОБА_3 в сторону земельної ділянки, якою він користується відповідно до вимірів технічної документації із землеустрою згідно з Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 серія ЯИ № 495251.
Зобов'язано ОСОБА_3 зняти хвіртку з паркану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Указане рішення Апеляційного суду Київської області від 26 березня 2014 року набрало законної сили в день його проголошення.
06 травня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 369/207/13-ц про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 0,2036 га за адресою: буд. АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану та знесення частини огорожі ОСОБА_3 в сторону земельної ділянки, якою він користується відповідно до вимірів технічної документації із землеустрою згідно з Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 серії ЯИ № 495251.
На момент ухвалення указаного судового рішення діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин), пунктом 2 частини 1 статті 22 якого визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом 1 року.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (пункт 1 частини 2 статті 22 вказаного Закону).
Таким чином право пред'явлення виконавчого документу № 369/207/13-ц у заявника виникло 26 березня 2014 року та тривало протягом року, тобто до 26 березня 2015 року.
На підставі виконавчого листа №369/207/13-ц виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції 12 травня 2014 року відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_1 (а.с. 222-223 т. 2).
Згідно з актом державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області від 28 липня 2014 року, державним виконавцем Чижиком А.В., за участю понятих встановлено, під час перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3222486201:01:012:0014, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 10 квітня 2013 року № 826, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Дудкіною Н.В. (а.с. 225-226 т. 2).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін Апеляційним судом Київської області від 24 листопада 2014 року, у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 відмовлено.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі по тексту - Закон № 1404-VIII).
У розділі XIII Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, а саме пунктах 5, 6 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 12 Закону № 1404-VIII, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються в разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 24 квітня 2017 року ВП № 43321161 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткачовим А.В. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №369/207/13-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (а.с. 284 т.2).
Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист №369/207/13-ц, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року (а.с. 288 т. 2).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2018 року ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком В.О. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №369/207/13-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року, на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (а.с. 290 т. 2).
Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист №369/207/13-ц, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року (додатковий лист до справи т. 2).
У матеріалах справи відсутні відомості про оскарження вказаної постанови стягувачем.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу (https://reestr.court.gov.ua/Review/108645731).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_3 - скасовано.
Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
Зі змісту частини 5 статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 433 ЦПК України в разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №369/207/13-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 06 травня 2014 року, закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 «Закінчення виконавчого провадження» Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення даних правовідносин) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 указаної статті).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 3 указаної статті).
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 39 Закону № 1404-VIII).
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19- 1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина 3 цієї статті 39 Закону № 1404-VIII).
Статтею 40 Закону № 1404-VIII встановлені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, а саме у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 цієї статті).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа № 369/207/13-ц до виконання, посилався на наявність поважних причин для пропуску такого строку.
Відмовляючи у задоволенні указаної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції здійснив оцінку поважності зазначених заявником причин пропуску строку та дійшов висновку про їх неповажність.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що
виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, тому
не може бути розпочате знову, а
постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не визнана судом незаконною, не скасована в установленому законом порядку,
постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження перешкоджає ОСОБА_1 звертатися до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,
а отже у суду відсутні підстави для визначення поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання за наявності чинної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Разом із цим Закон № 1404-VIII передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною 1 статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14).
Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (правовий висновок, викладений у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
Підсумовуючи, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа, проте помилився із підставами для такої відмови, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Відповідно до частини 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська