26 вересня 2024 року м. Київ
Справа №755/6403/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/12097/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В. 18 квітня 2024 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Макіївка, Сватівського району, Луганської області, однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ОСОБА_4 .
Метою встановлення факту проживання заявниці та загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, є отримання заявницею одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» внаслідок загибелі військовослужбовця.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвала суду мотивована тим, що суд визнає недопустимим ініціювання судового провадження для встановлення окремо визначеного факту, що має юридичне значення, без застосування визначеного законодавством способу захисту для відновлення порушених прав позивача, пов'язаних з визнанням майнових прав на індивідуально визначене майно, та розцінює таке звернення як створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Не погодилась із вказаним судовим рішенням позивач, її представником подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник вказує на те, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, мету звернення до суду позивача з цим позовом та наслідки вирішення спору для майнових прав членів сім'ї померлого військовослужбовця, є обґрунтовані пістави вважати, що наявні підстави для розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
За своїм предметом та правовими наслідками заявлені вимоги значною мірою пов'язані з приватно-правовими відносинами позивача, батька померлого, його сина та ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо отримання одноразової грошової допомоги, а отже, не можуть не підлягати вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Зазначені правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року по справі № 552/4291/22.
Таким чином, судом першої інстанції у відкритті провадження відмовлено безпідставно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_5. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому, керуючись положеннями ч.1 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що в квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Макіївка, Сватівського району, Луганської області, однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до дня смерті для неї має юридичне значення, оскільки вона матиме право на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позивач зазначала, що ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №940/154/24 її заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу було залишено без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про наявність у справі спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження.
При подачі даного позову позивач також вказувала на те, що відповідно до висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року №560/17953/21 юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції здійснив посилання на положення ст.ст. 293,315 ЦПК України та вказав на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Далі по тексту суд першої інстанції вказав на те, що за змістом поданої до суду позовної заяви, визначеними позивачем підставами та предметом позову, убачається, що між сторонами виник спір, пов'язаний з доведенням підстав набуття та підтвердження прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» внаслідок загибелі військовослужбовця.
Суд першої інстанції зробив висновок, що недопустимим є ініціювання судового провадження для встановлення окремо визначеного факту, що має юридичне значення, без застосування визначеного законодавством способу захисту для відновлення порушених прав позивача, пов'язаних з визнанням майнових прав на індивідуально визначене майно, та розцінює таке звернення як створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. При цьому суд застосував положення п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, згідно якими суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В силу положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст.15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Положеннями ч. 2 ст.19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У ч. 7 ст.19 та ч. 1 ст. 293 ЦПК України регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 вбачається, що досліджувалось питання чи можливо встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Велика Палата вказала, що не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц(провадження №14-505цс19), та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Макіївка, Сватівського району, Луганської області, однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до дня смерті матиме для неї юридичне значення, оскільки вона матиме право на отримання частки одноразової грошової допомоги, як член сім'ї померлого відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Тобто, в даному випадку від встановлення факту спільного проживання позивачки з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу буде залежати виникнення, зміна або припинення її суб'єктивних прав, а тому вказана справа відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.
Позивач зазначала, що ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі № 940/154/24 її заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу було залишено без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про наявність у справі спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з норм чинного процесуального законодавства та враховуючи правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду слід зробити висновок, що незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим цивільне законодавство передбачає розгляд справ в окремому провадженні у разі відсутності спору та в позовному провадженні при наявності спору.
Позивач вказувала на те, що її заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу подану в порядку окремого провадження було залишено без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про наявність у справі спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, і вказане підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень та копією ухвали долученою до позовної заяви.
В межах цієї справи позивач звернулась до суду з позовом, реалізуючи своє право на звернення до суду, а тому посилання суду першої інстанції на порядок розгляду вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження слід визнати безпідставним.
Суд першої інстанції вказав на те, що розцінює звернення позивача як створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій. А отже вказаний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Суд першої інстанції вказав на те, що недопустимим є ініціювання судового провадження для встановлення окремо визначеного факту, що має юридичне значення, без застосування визначеного законодавством способу захисту для відновлення порушених прав позивача, пов'язаних з визнанням майнових прав на індивідуально визначене майно. Проте вказане по своїй суті є оцінкою обраного позивачем способу захисту, однак вказане може бути здійснено судом за результатами розгляду справи по суті і не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, яка передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали позовної заяви та предмет пред'явлених вимог, тому зробив помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі, що привело до порушення права позивача на судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у відкритті провадження у цій справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого процесуального законодавства, тому відповідно до ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року.