22.10.2024
Справа № 520/3723/19
Провадження № 1-в/522/495/24
22 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши подання начальника Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ , стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника органу пробації - ОСОБА_6 , -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання начальника Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ стосовно ОСОБА_4 , засудженого вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
В судовому засіданні представник органу пробації підтримала подання та просила суд його задовольнити, та повідомила суду, що наразі засуджений відбуває реальне покарання в місцях позбавлення волі.
Прокурор залишив вирішення подання на розсуд суду.
Засуджений в судове зсідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд, вивчивши матеріали подання, заслухавши думку учасників процесу, доходить висновку, що подання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, в тому числі про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно подання ОСОБА_4 з 11 липня 2019 року перебуває на обліку Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
09.08.2024 року набув чинності Закон України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-ІХ (далі - Закон).
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна викладена у наступній редакції:
Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише у тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Водночас, пунктом 13 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час виконання вироків суд, у порядку частини 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, у тому числі: усунення караності діяння, за яке особа засуджена; призначення особі покарання, що перевищує санкцію нового Закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового Закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 2 частиною 2 статті 539 КПК України подання щодо вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 132 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Враховуючи те, що потерпілому заподіяна матеріальна шкода на суму 700 грн. (станом на 01.01.2019 року один неоподатковуваний мінімум доходів громадян становив 960 грн. 50 коп.) та на підставі частини 1, частини 3 статті 5, частини 3 статті 74 Кримінального кодексу України, пункту 13 частини 1 статті 537, пункту 2 частини 2 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України представник органу пробації звернувся до суду з поданням про приведення вироку Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року стосовно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-ІХ у частині вирішення питання про заміну кримінального покарання на адміністративне, встановлене санкцією нового Закону, у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1ст. 74 КК).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ч. 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено.
З матеріалів подання вбачається, що засуджений ОСОБА_4 з 11 липня 2019 року перебуває на обліку Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Крім того, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2022 року ОСОБА_4 було засуджено до покарання у виді 5 років та 1 місяця позбавлення волі.
Так, іспитовий строк, встановлений вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року засудженому ОСОБА_4 , фактично сплинув 03.06.2022 року.
Так, ч. 1 ст. 78 КК України закріплено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Положеннями ч. 2 ст. 165 КВК України визначено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Таким чином, законодавцем чітко визначено порядок звільнення засудженого від відбування покарання після закінчення іспитового строку, однак представником органу пробації не надано суду жодних відомостей, щодо підстав, які унеможливлювали звернення до суду з відповідним поданням в передбачений законом спосіб.
Крім того, як було зазначено вище, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2022 року ОСОБА_4 було засуджено до реального покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, однак, представником органу пробації не було зазначено місце виконання вказаного вироку, а розгляд такого подання порушуватиме приписи щодо підсудності, закріплені п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Керуючись ст. 7, 9 КПК України, враховуючи вищевикладене, за відсутністю належного обґрунтування подання та відомостей, які мають значення для його правильного вирішення по суті, суд доходить висновку, що подання начальника Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 має бути повернуто заявнику, як таке, що не підлягає розгляду в Приморському районному суді м. Одеси.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, 9, 372, 376, 537, 539 КПК України, -
Повернути подання начальника Приморського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, як таке, що не підлягає розгляду в Приморському районному суді м. Одеси.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_7