29.10.2024
Справа №522/13306/24
Провадження №1-кп/522/3072/24
Іменем України
29 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162510001025 від 12.07.2024 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дальник-2 Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з повною середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 ч.4 КК України,
учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 ч.4 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 строком на 60 діб з альтернативою внесення застави. Клопотання мотивував тим, що відносно обвинуваченого продовжують існують ризики, передбачені статтею 177 ч.1 п.п. 1, 5 КПК України, оскільки ОСОБА_3 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Крім того, ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення злочинів майнового характеру, не має постійного місця проживання, офіційно не працює, знову скоїв кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.
Захисник не заперечував проти продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 5 вересня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні на строк до 4 листопада 2024 року з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Що стосується ОСОБА_3 , то суд бере до уваги, що він обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Разом з тим, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, а саме - обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання доходу, оскільки ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, офіційно не працює, скоїв кримінальне правопорушення у період військового стану з корисливих мотивів.
З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей.
Враховуючи обставини, що беруться до уваги при продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги й той факт, що ОСОБА_3 не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти власності.
3 огляду на наведене, суд вважає переконливими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, існують з високою ймовірністю, та обумовлюють обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у виді тримання під вартою.
Також, слід зазначити, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнім від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мантурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року встановлено, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі». Таким чином, гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а явку обвинуваченого на судове засідання.
Що стосується розміру застави, то суд вважає, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, буде її визначення у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 182, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 ч.4 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28 грудня 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинувачену, справа № 522/13306/24, провадження по справі № 1-кп/522/3072/24.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати до суду за кожною вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1