Справа № 522/11264/24-Е
Провадження № 2/522/6000/24
17 жовтня 2024 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі судового засідання Сировій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання,-
Представник АТ «Сенс Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 553668,40 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 01 жовтня 2007 року АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №800001975. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 65000,00 доларів США. Відповідно до договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені кредитним договором платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
Відповідно до виконавчого листа від 18 березня 2011 року на користь АТ «Альфа Банк» було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №800001975 в розмірі 770299,54 грн., дане рішення відповідачами не виконане.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду в розмірі 553668,40 грн, яка складається з наступного:
-сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 115544,93 грн;
-сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 438123,47 грн.
Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідачки витрати зі сплати судового збору в розмірі 6644,03 грн.
09 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача не визнала позов та вважає його необґрунтованим. Представник відповідача зазначив, що в березні 2010 року банк звернувся з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року №800001975 в сумі 840901,01 грн, яка утворилася на 11 лютого 2010 року. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у цивільній справі 2-2013/11 позовну заяву банка було повністю задоволено, з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 840901,01 грн., з яких:
-493555,85 грн - основного боргу;
-82983,44 грн - відсотків за користування кредитом;
-264361,72 грн - пені.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року було зменшена сума пені, яка підлягає стягненню на 70601,47 грн (264361,72 грн - 193760,25 грн), а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, загальна сума стягнення зменшилася з 840901,01 грн. до 770299,54 грн, з яких:
-493555,85 грн - основний борг;
-82983,44 грн - відсотки за користування кредитом;
-193760,25 грн - пеня.
Під час розгляду цивільної справи №2-2013/11, в період з березня 2010 року по березень 2011 року, відповідачка здійснила часткове погашення суми боргу в розмірі 2400 доларів США, таким чином залишок заборгованості перед банком зменшився. Між тим, отримавши виконавчий лист на суму вимоги в розмірі 770299,54 грн, банк від стягнення в примусовому порядку відмовився - в вересні 2019 року та відкликав виконавчий лист, встановлену рішенням суду суму заборгованості до стягнення не визнав, ухилявся від її отримання на свої рахунки. Після відкликання виконавчого листа банк сформував щодо відповідачки виконавчий напис на суму 115443,69 доларів США, який пред'явив до виконання. Проте рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2018 року у справі № 522/20335/17, що набрало законної сили, вищевказаний виконавчий напис нотаріуса на суму 115443,69 доларів США було визнано таким, що не підлягає виконанню. А в жовтні 20188 року банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року № 800001975 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно з витягом з Державного реєстру речових прав ід 07 жовтня 2024 року і на даний є власністю банку.
01 жовтня 2019 року представник відповідачки звертався до банку з проханням офіційно повідомити реквізити Банку для перерахування визначеної рішеннями судів суми основного зобов'язання. Проте, листом-відповіддю №94980-23.1-б/б від 16.10.2019 року банк повідомив, що «В зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки у АТ «Альфа Банк» відсутні фінансові претензії за кредитним договором №800001975».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2024 року провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою юридичної особи. Проте в своїй позовній заяві він просить суд розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення. Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Проте у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд розглянути справу у відсутності сторони відповідача.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що 01 жовтня 2007 року АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №800001975. Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 65000,00 доларів США.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №800001975 були задоволені в повному обсязі, з ОСОБА_1 стягнуто 840901,01 грн заборгованості за кредитом та 1820 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, зменшено розмір пені за прострочення сплати кредиту за кредитним договором №800001975 від 01 жовтня 2007 року з суми 264361,72 грн до суми 193760,25 грн. Всього стягнуто з відповідачки в рахунок погашення кредиту на користь ПАТ «Альфа Банк» грошові кошти в розмірі 770299,54 грн.
Судом встановлено, що банк сформував відносно відповідачки виконавчий напис на суму 115443,69 доларів США, який не підлягав виконанню, що було встановлено та вирішено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2018 року у справі №522/20335/17 , яке набрало законної сили.
В жовтні 2018 року банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року№800001975 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно з витягу з Державного реєстру речових прав від 07 жовтня 2024 року і на теперішній час належить банку.
Окрім цього, на запит інформації щодо реквізитів для сплати заборгованості від 01 жовтня 2019 року банк листом-відповіддю №949980-23.1-б/б від 16 жовтня 2019 року повідомив, що в зв'язку з набуттям права власності на предмет іпотеки у АТ «Альфа Банк» відсутні фінансові претензії за кредитним договором №800001975.
В своїй позовній заяві представник позивача посилається на невиконання рішення суду відповідно до виконавчого листа від 18 березня 2011 року, яким на користь АТ «Альфа Банк» було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №800001975 в розмірі 770299,54 грн. Проте додані докази стороною відповідача, які суд бере до уваги, свідчать про виконання даного рішення суду шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Окрім цього, як вбачається з Витягу з АСВП від 07 жовтня 2024 року щодо виконавчого провадження про стягнення кредитних коштів з ОСОБА_1 , виконавче провадження завершено.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Листом-відповіддю №94980-23.1-б/б АТ «Альфа-Банк» повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа Банк» 29 жовтня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, який знаходився в іпотеці банку. У зв'язку з чим у банка відсутні фінансові претензії за кредитним договором №800001975.
12 серпня 2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу ,які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
В результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих представником позивача та відповідачем доказів, суд доходить висновку про неогрунтованість вимог АТ «Сенс Банк» та неможливість їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2,5,10,12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Ю.Б. Свячена
17.10.24