Справа № 521/17644/24
Номер провадження:1-кс/521/3343/24
29 жовтня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання старшого дізнавача СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164470000477 від 27.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Дізнавач СД ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024164470000477 від 27.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.10.2024 до чч відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора 102 від військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , у військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 стрільця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено, що останній зберігав при собі кристалічну речовину білого кольору та пластикову трубку. В ході проведення огляду місця події був присутній ОСОБА_5 котрий пояснив, що вищевказана кристалічна речовина є «солі», яку він придбав та зберігав з метою власного вживання. (ЄО №21778)
За даним фактом дізнавачем СД відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164470000477 від 27.10.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В ході проведення огляду місця події зі столу було вилучено два зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, які упаковано до сейф-пакету №ICR0134890, та пластикову трубку з залишками невідомої речовини, яку упаковано до сейф-пакету №ICR0134889.
Так, в ході дізнання в якості свідка допитано військовослужбовця ОСОБА_6 , який пояснив, що 27.10.2024 під час огляду особистих речей доставленого військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_5 , який перебував у розшуку у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, у пачці вологих серветок було виявлено згорток, змотаний клейкою стрічкою чорного кольору. Далі, під час огляду речей, з лівої кишені штанів ОСОБА_5 , у які він був одягнений, випала пластикова трубка з залишками невідомої речовини, а також з-під поясу штанів останнього випав зіп-пакет з невідомою речовиною, схожою на наркотичну. В ході спілкування з ОСОБА_5 , останній повідомив, що зазначені згортки містять наркотичну речовину «солі», яку він зберігав при собі з метою власного вживання, а пластикова трубка призначена для вживання наркотичних речовин. У зв'язку з чим, було викликано слідчо-оперативну групу.
Постановою дізнавача від 27.10.2024 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.
Дізнавач надала до суду заяву, відповідно до змісту якої просила здійснити розгляд клопотання за відсутності її та прокурора.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання дізнавача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що дізнавач своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання дізнавача.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання дізнавача про арешт майна із забороною розпорядження, користування та володіння, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання дізнавача - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке 27.10.2024 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлене та вилучено у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на два зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору та пластикову трубку з залишками невідомої речовини.
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити дізнавачу та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1