Справа № 459/2208/24
Провадження № 2/459/608/2024
(заочне)
28 жовтня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,
з участю секретаря судового засідання Мікало А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,
16.08.2024 позивач, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дочки, звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути із Російської Федерації на її користь та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі по 50 000 євро ( п?ятдесят тисяч євро) кожній, що еквівалентно по курсу НБУ на день підписання цього позову по 2 240 450 ( два мільйони двісті сорок тисяч чотириста п?ятдесят грн). На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.07.2012 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від спільного проживання у них народилась дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В січні 2015 року ОСОБА_3 загинув, захищаючи Батьківщину від російської агресії, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2021 р. де вказано: « Солдата ОСОБА_3 , призваного під час мобілізації, колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , вважати таким що загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 від ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. Виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення». Вказала, що в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України та загибелі її чоловіка ОСОБА_3 вона та її малолітня дочка зазнали моральних страждань, які виразилась у погіршенні емоційного, психологічного та матеріального стану, що продовжує завдавати їм чималих моральних страждань. Вони відчувають душевні страждання, втрату душевного спокою, присутнє постійне відчуття незахищеності та розчарування, що не дають їм можливості жити повноцінним життям та життям, яким вони жили до збройної агресії Російської Федерації проти України. Страждання від втрати рідної людини, не дають їм можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя, оскільки, вони постійно знаходяться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями. Враховуючи характер та обсяг завданих їм моральних страждань, істотних порушень їх конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, оцінила розмір компенсації за заподіяну їй та її дочці моральної шкоди у розмірі 50 000 євро кожній.
21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з повідомленням сторін.
25.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, останній подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через веб-портал судової влади України, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.
Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.
Судом установлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12.07.2012 укладено шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 104/АЕ від 17.08.2021 смерть ОСОБА_3 настала у зоні АТО, аеропорт, внаслідок ушкоджень внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій.
Відповідно до довідки про причину смерті від 17.08.2021, причинами смерті ОСОБА_3 є: шок; травми декількох ділянок тіла; вибухова травма; ушкодження внаслідок військових дій , від інших осколків та вибухів.
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 28.08.2021 солдата ОСОБА_3 , призваного під час мобілізації, колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,зокрема, наказано вважати таким що загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ушкодження в наслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій, а також виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідок для членів сімей осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення від 02.09.2021, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ушкодження внаслідок дій , передбачених законом та воєнних операцій під час перебування в АТО на території Донецької області.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 є дитиною військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Згідно із інформацією Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20.02.2019 № 33/8-, військовослужбовець ОСОБА_3 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти в районі проведення антитерористичної операції, починаючи з 07 квітня 2014 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Указом в. о. Президента України від 14 квітня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» оголошено про початок Антитерористичної операції (АТО).
Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, зі змінами затверджено заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", якою Верховна Рада України визнала РФ державою-агресором.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (яка є загальновідомою обставиною, а тому не підлягає доказуванню згідно із ч.3 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, Донецької області, де загинув ОСОБА_3 .
Згідно із ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.ч.3,6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров"я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ст.ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ІV Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка, на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши "Правила суду - компенсація шкоди", виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.
Незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід'ємне право ОСОБА_4 на життя, гарантоване статтею 2 Європейської Конвенції, право його родини на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції, що свідчить про множинність порушень Російською Федерацією законних прав позивача, а отже, згідно із "Правилами суду - компенсація шкоди" ЄСПЛ, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої позивачам.
Слід зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України та відповідно окупацію частини території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Згідно із п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
Відповідно до п. 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому, на думку суду, є державою-агресором, що, в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачем доведено, що внаслідок втрати чоловіка та батька своєї дочки ОСОБА_3 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач та її дочка відчувають безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, вони втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через загибель члена своєї сім'ї позивачка відчуває страждання від втрати, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати усталений спосіб соціального життя, постійно знаходиться в стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями.
Враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно нього.
Отже, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачам моральну шкоду, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, множинний характер порушень конституційних прав останніх, характер втрат, крім цього, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах «Хачукаевы против России» (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), «Сагаева и Другие против России» (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), «Исламова против России» (Islamova v. Russia (30/04/2015)), «Султыгов и Другие против России» (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)).
Таким чином, позивач довела суду, що через збройну агресію Російської Федерації проти України, в результаті якої під час перебування в зоні АТО у Донецькій області загинув її чоловік та батько ОСОБА_2 , вона та її дочка відчувають біль від втрати рідної людини, почуття безпорадності, втрату душевного спокою, незахищеність та розчарування, у них було порушено нормальні життєві зв'язки, порушено стосунки з оточуючими людьми, що свідчить про наявність підстав для компенсації з агресора - Російської Федерації, на користь позивачів спричиненої моральної шкоди у розмірі 2240450,00 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову еквівалентно 50000,00 євро, кожному з позивачів.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір. Згідно із п.1 ч.2 ст.4 за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особо справляється судовий збір, який становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15140,00 грн.
На підставі ст. 27, 55 Конституції України, ст. 2, 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 ст. 2 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, ст. ст. 11, 16, 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України
Позов задовольнити.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_5 2240450,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на день подачі позову складає 50000,00 Євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь Гудзик Віолетти 2240450,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на день подачі позову складає 50000,00 Євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з держави Російська Федерація в користь держави Україна 15140,00 грн судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі:ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Російська Федерація (посольство російської федерації в Україні: просп. Повітрофлотський, м. Київ)
Повне рішення складено 28.10.2024.
Суддя: В. В. Грабовський