Справа № 947/34369/24
Провадження № 1-в/947/474/24
29.10.2024 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про приведення судового рішення у відповідність до закону, а саме про звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена закономвідносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого
-19.12.2023 року Малиновським районним судом м.Одеси за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
Начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області звернулась до суду з поданням про приведення судового рішення у відповідність до закону та просить звільнити від покарання за діяння, караність якого усунена законом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений 19.12.2023 року Малиновським районним судом м.Одеси за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, і який перебуває на обліку в органі пробації з 26.03.2024 року.
За наявною у матеріалах подання копією вироку, вбачається, що 29.09.2023, у період часу з 13 години 15 хвилин по 13 годину 17 хвилин, ОСОБА_5 , у період дії воєнного стану, перебував біля гаражного приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де останній визначив предметом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: камеру відеоспостереження марки «Green Vision», вартістю 1609 гривень ЗО копійок та відбійний молоток марки «Sparky», вартістю 880 гривень.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, зайшов у середину вказаного гаражного приміщення та побачивши на підлозі відеокамеру та відбійний молоток, взяв їх до рук та поклав до поліетиленового пакету білого кольору, який знайшов у тому ж місці. В подальшому, останній вийшов з приміщення з пакетом в руках, в якому знаходились вказані речі, тим самим отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 30 копійок..
Таким чином, відповідно до ч.3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 року, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 , вартість декриміналізованого такого майна не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто в 2023 році ця сума складала 2684 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала даної суми, то наставала кримінальна відповідальність.
Отже таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вартістю до 2684 грн. на час, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_5 діяння, кваліфікувалися за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до частини 1 і 3 статті 5 та частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише у тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому, на думку органу пробації, місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 цього Кодексу, під час виконання вироків у порядку частини 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, у тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частиною 2 і частиною 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Прокурор не заперечував щодо задоволення подання.
Представник органу пробації просила суд задовольнити подання.
Засуджений завчасно повідомлений про судове засідання, до суду не прибув, клопотань не надав, його явку обов'язковою суд не визнавав, а тому подання розглянуто відповідно до ст.ст.324, 539 КПК України без його участі.
Суд, вивчивши подання та надані в його обґрунтування документи, вислухавши думку учасників, дійшов висновку про те, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Частина 1 ст.2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Станом на час вчинення кримінального правопорушення, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
09.08.2024 року набув чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Так, згідно нової редакції ст.51 КпАП України, відповідальність за ч.1 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідальність за ч.2 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Частиною 7 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що в разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Таким чином, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто станом на 2024 рік - до 3028,00 грн, на 2023 рік - 2684 грн., а отже суд вважає, що внаслідок прийняття Закону №3886-ІХ втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке засуджений ОСОБА_5 , оскільки вартість таємно викраденого майна становила 2489 гривень 30 копійок. Тобто, вказані дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків у порядку частини 2 статті 539 КПК України, має право вирішувати питання, у тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частиною 2 і частиною 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своєму судовому рішенні від 22.08.2024 у справі №567/507/23 зазначила, що особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання про звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена законом є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про приведення судового рішення у відповідність до закону та звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена законом, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Малиновським районним судом м.Одеси від 19.12.2023 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, від покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України, у зв'язку із усуненням Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння за яке він був засуджений.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1