Єдиний унікальний номер 142/681/23
Номер провадження 2/142/107/24
іменем України
28 жовтня 2024 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Близнюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -
11 грудня 2023 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, в якій позивач просить суд визнати дійсним усний договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спруд, площею 0,15 га, кадастровий номер 0523255100:03:004:0420, укладений 22 вересня 2021 року між нею ОСОБА_1 , в якості покупця, та ОСОБА_2 , в якості продавця, за ціною 7000,00 доларів США, та судові витрати по справі покласти на позивача.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на початку липня 2021 року було досягнуто попередньої згоди про продаж належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зобов'язався якнайшвидше підготувати необхідні для продажу документи на будинок та земельну ділянку, зокрема виготовити новий технічний паспорт, після чого вони мали відвідати нотаріуса з метою підписання договору купівлі-продажу зазначеного будинку. 22 вересня 2021 року між ними було укладено усний договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,15 га. Суттєвами умовами вказаного договору була повна оплата за будинок в розмірі 7000,00 доларів США та наступний розподіл витрат, повязаних з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та реєстрацією права власності. Позивач зазначає, що нею, як покупцем, були виконані умови усного договору, сплачені вказані суми готівковими коштами продавцю об'єкту нерухомого майна. Їй була передана технічна документація на будинок, домова книга, витяг про реєстрацію права власності на земельну ділянку та ключі від замків. Відвідати нотаріуса з відповідачем вони домовилися 27 вересня 2021 року. Позивач вказує, що звернутись до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу зазначених об'єктів в письмовій формі та їх нотаріального посвідчення виявилось неможливим, оскільки продавець раптово зник без повідомлення куди направився, та не залишив відомостей про засоби зв'язку. Позивач вказує, що протягом всього часу з дати укладення усного договору купівлі-продажу вона проживає в будинку, здійснила його ремонт, маючи надію на спільне з продавцем відвідання нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу будинку та реєстрації права власності на нього в установленому законом порядку. Також зазначає, що їй відомо про те, що відповідач виїхав до російської федерації та не планує повертатись на Україну. За таких обставин вважає, що з моменту широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України можливість відвідання нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_2 втрачена з огляду на запроваджений на території України військовий стан та припинення дипломатичних відносин з країною-агресором, а жодних засобів зв'язку із ним у неї на даний час немає. Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно із ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Позивач вважає, що в неї втрачена будь-яка можливість нотаріального посвідчення укладеного між ними договору, а вони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, тому даний договір може бути визнаний судом дійсним.
Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року було продовжено строк підготовчого провадження в даній цивільній справі на тридцять днів, в підготовчому засіданні в даній цивільній справі оголошено перерву до 11 години 00 хвилин 19 березня 2024 року, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Близнюка В. В. про витребування доказу, витребувано уГоловного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетинання громадянином російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації в Україні: АДРЕСА_2 , державного кордону України на виїзд із України до російської федерації за період з 15 вересня 2021 року по день надання відповіді.
15 березня 2024 року на адресу суду від Головного Центру обробки спеціальної інформації ДПС України на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2024 року надійшов витяг з інформацією щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року було закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Близнюка В.В. про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 28 жовтня 2024 року не з'явилась.
Представник позивача адвокат Близнюк В.В. в судовому засіданні 28 жовтня 2024 року просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання не з'явився, та на адресу суду повернулися конверти, в яких відповідачеві за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання було направлено копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками та повістки про виклик до суду, з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення адресату по причині відсутності за вказаною адресою з позначкою "проживає в росії".
Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Крім того, ухвалою суду від 18 квітня 2024 року вирішено відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судових засідань повідомляти шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Піщанського районного суду Вінницької області на веб-порталі судової влади в мережі Інтернет.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволеннню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
На підставі надних суду та досліджених під час судового розгляду доказів встановлено, що відповідно до копії свідоцтва № НОМЕР_2 на право особистої власності на жилий будинок від 21 вересня 1982 року на підставі рішення виконкому Піщанської селищної ради № 12 від 27 серпня 1982 року ОСОБА_2 належить цілий житловий будинок з принадлежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_3 . (а.с.9)
Відповідно до копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , виготовленого станом на 21 липня 2021 року, до складу будівель та споруд входять житловий будинок під літ «А», загальною площею 66,8 кв.м, веранди літ "а", вхідний майданчик літ "а1", погріб під літ "А/П", погріб під літ "а/п", сарай літ "Б" та сарай літ "б" 1982 року забудови та гараж літ "В" 1985 року забудови а також огорожа "1-3" (а.с.7-10)
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 272032528 від 27.08.2021 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , в складі житловий будинок під літ «А», загальною площею 66,8 кв.м, веранди літ "а", вхідний майданчик літ "а1", погріб під літ "А/П", погріб під літ "а/п", сарай літ "Б" та сарай літ "б", гараж літ "В", огорожа "1-3" зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 з 25 серпня 2021 року (а.с.11)
З витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4616883172021 від 22 вересня 2021 року та НВ-0500699662024 від 23 липня 2024 року слідує, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523255100:03:004:0420 площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 чи іншими особами не зареєстровано. (а.с. 12-13, 106-111)
З копії будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_3 вбачається що у вересні 2021 року знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 15-16)
Відповідно до копії та оригіналу розписки від 22 вересня 2021 року ОСОБА_2 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , 7000 (сім тисяч) доларів США за продаж належних йому житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,15 га, кадастровий номер 0523255100:03:004:0420. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились, що витрати на нотаріальне оформлення купівлі-продажу будинку та земельної ділянки розподіляться між ними порівну. ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла технічний паспорт на будинок, домову книгу, Державний акт на землю, абонентську книжку, ключі від будинку. Передача грошових коштів відбулась в присутності свідків ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Сторони не мають претензій один до одного щодо ціни будинку, його стану або сплочених коштів. (а.с.14 копія та 112 оригінал)
Крім того з листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України №19-14932/18/24 від 29.02.2024 року слідує, що ОСОБА_10 , громадянин російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 покинув територію України 19 вересня 2021 року о 13-22 год. в пункті пропуску Бачівськ.
Також в судовому засіданні 01 травня 2024 року судом було допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які повідомили що осінню 2021 року, а саме на день лісника, були присутні під час укладення договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підтверджують передачу коштів та документів на будинок.
Таким чином, на підставі досліджених судом доказів, судом встановлено, що в вересні 2021 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено усну домовленість про купівлю-продаж нерухомого майна, а саме будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 .
Розпискою від 22 версеня 2021 року підтверджується факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів в ромірі 7000,00 доларів США, отримання ОСОБА_1 документів на будинок та домовленість сторонами нести витрати з нотаріального оформлення купівлі-продажу порівно.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі, якщо правочин вчинений без дотримання вимог щодо його форми він може кваліфікуватися як:
(а) нікчемний, у випадку якщо встановлений такий наслідок недотримання письмової форми на рівні закону (наприклад, ч. 2 ст. 1055, ч. 1 ст. 1257 ЦК);
(б) неукладений (невчинений) в тому разі, коли недійсність за недотримання вимог щодо форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі і сторона правочину не виявляла свою волю для вчинення правочину (наприклад, не підписала правочин);
(в) вчинений, але заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК).
Під час розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу на житловий будинок між сторонами не укладався у належній формі, тобто письмова форма договору не дотримана, а відтак в силу приписів статті 657 ЦК України такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Таким чином, усний договір купівлі-продажу житлового будинку, про який зазначає позивач, не відповідає письмовій формі, а тому є нікчемним в силу закону, який не вимагає визнання його таким в судовому порядку.
Розписка, що міститься в матеріалах справи, не є договором купівлі-продажу, оскільки не містить істотні умови, що притаманні такому договору.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 220 ЦК в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи не наявні інші підстави нікчемності правочину. При цьому, саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення тощо не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України (постанова ВС від 23.11.2020 по справі № 363/230/18).
Виїзд відповідача за кордон не свідчить про його ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, не перешкоджає сторонам нотаріально оформити договір купівлі-продажу по його приїзду в Україну чи через представника за відповідним дорученням у разі неможливості його особистого приїзду, відтак така можливість не є остаточно втраченою.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року (справа № 221/5196/16-ц, провадження № 61-7802св21) вказано, отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про те, що частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони у встановленій законом письмовій формі вчинили правочин, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю або частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї його сторони.
Крім того договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнано судом дійсним з підстав, передбачених статтею 220 ЦК України, оскільки такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, а набуті на його підставі права на нерухоме майно - державній реєстрації, отже, судовим рішенням не може бути підмінено як процедуру нотаріального посвідчення договору, так і державну реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим письмового договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, суду такий наданий не був.
На підставі досліджених судом доказів та встановлених судом обставин, враховуючи відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, відсутність письмового договору купівлі-продажу та невтрачену можливість сторін оформити його у нотаріуса, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажуслід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 13, 80, 51, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 206, 220, 640, 657, ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажувідмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платкника податків НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: