Єдиний унікальний номер 142/324/24
Номер провадження 2/142/228/24
іменем України
28 жовтня 2024 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
16 травня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Миролюбівка Тульчинського району Вінницької області, аліменти на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2/3 частин всіх видів доходу, починаючи з дня подання позову до суду та до повноліття дітей, а також стягнути з відповідача на її користь 2500,00 гривень сплачених нею за надання правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем зареєструвала шлюб 18 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Миролюбівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області 18 вересня 2010 року. В шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Крижопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області 10 серпня 2017 року. Позивач зазначає, що на даний час їхній з відповідчаем шлюб фактично не існує, діти зареєстровані за адресою їхніьої спільної з відповідачем реєстрації, проте після фактичного розпаду їхнього з відповідачем шлюбу, діти проживають разом з нею в домоволодіння її матері, що підтверджується довідкою Піщанської селишної ради за № 757 від 09.05.2024 року та актом обстеження фактичного місця проживання та матеріально-побутових умов від 09.05.2024 року. Також позивач вказує, що відповідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та за ст.. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. А тому, враховуючи, що їхнім з відповідачем дітямповинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального та соціального розвитку, а такий рівень життя вона сама матеріально не зможе забезпечити, беручи до уваги, що відповідач фізично здорова особа, має регулярний дохід, а тому може його частину віддавати на утримання дітей.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 21 травня 2024 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 травня 2024 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за № 900 від 27 травня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 03 червня 2024 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
25 вересня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гордаш Н.М. надійшло клопотання, в якому вона уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини всіх виді його доходів, замість 2/3 частини, які вказані в позовній заяві помилково.
В судове засідання 28 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гордаш Н.М. не з'явились, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без їхньої з позивачем участі, позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кабанов М.О. в судове засіданн 28 жовтня 2024 року не з'явились, проте від представника відповідача на адресу суду надійшла письмова заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити без їхньої участі, не заперечує проти стягнення з відпровідача аліментів на користь позивача на утримання їхніх дітей в розмірі, що складає 1/3 частину всіх видів доходів відповідача. При вирішенні питання про судові витрати просить стягнути з відповідача 50% суми витрат понесених позивачем.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасниікв справа на адресу суду не надходило.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, суд, вважає за можливе, здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18 вересня 2010 року , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6)
Під час перебування в шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7) та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.9)
Відповідно до копій витягів з реєстру територіальної громади № 2024/004682678 та № 2024/004682720, сформованих 09 травня 2024 року Піщанською територіальною громадою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22 березня 2021 року зареєстрвоані для місця проживання в АДРЕСА_1 (а.с. 8, 10)
Відповідно до довідки Піщанської селищної ради Вінницької області № 757 від 09 травня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11)
Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання та матеріально-побутових умов проживання громадян від 09 травня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в житловому будинку своє матері ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , разом з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12)
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч.1 -ч. 3 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років встановлено в розмірі 3196 гривень.
Згідно положень абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що відповідач може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своїх неповнолітніх дітей.
Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази в їх сукупності, враховуючи майновий стан як відповідача, так і позивача, які є працездатними як за віком, так і за станом здоров'я, оскільки зворотнього під час судового розгляду не доведено, беручи до уваги підтверджену можливість відповідача, який визнав позовні вимоги, надавати матеріальну допомогу, суд погоджується із визначеним позивачем способом стягнення аліментів в частці від заробітку відповідача щомісячно, та виходячи при цьому із принципу розумності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, оскільки аліменти в даному розмірі суд вважає необхідними та достатніми для забезпечення мінімальних потреб дітей з боку батька, аліменти в даному розмірі перевищують мінімальний гарантований законом розмір аліментів, є співмірним з майновим станом відповідача, їх сплата не поставить його у скрутне матеріальне становище, а період на який стягуються аліменти відповідає вимогам ч. 3 ст. 183 СК України.
В частині 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах простягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із положень ст.ст.4, 5 Закону України «Про судовий збір», згідно яких позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вимогою про стягнення аліментів, у порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, ціну позову, яка у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача у дохід держави судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок, яка підлягала сплаті на день звернення до суду із вказаним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею за надання правничої допомоги допомоги в сумі 2500 гривень, на підтвердження чого надає квитанцію № 9 від 16 травня 2024 року про отримання адвокатом Гордаш Н.М. від ОСОБА_1 гонорару за надання юридичної допомоги в розмірі 2500 гривень. (а.с. 18)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат за надання првничої допомоги до позовної заяви долучено договір № 5 про надання правничої (юридичної) допомоги від 14 травня 2024 року, укалдений сіж між адвокатом Гордаш Н. М. та клієнтом ОСОБА_1 .
Зокрема в п. 3.1 вказаного договоур зазначено, що на виконання положень даного договору про надання правової допомоги клієнт сплачує адвокат гонорар у розмірі, обумовленому окремою угодою, яка з моменту підписання стає невід'эмною частиною даного договору.
Згідно правового висновку, який було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, містили розрахунок витрат за виконаний адвокатом обсяг робіт, зокрема не надано акту виконаних робіт, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів, відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, на користь держави судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.
Суддя: