Номер провадження 22-ц/821/1618/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2977/24 Категорія: 301030000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
29 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарКарпенко О.В., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кецкала В.В. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.08.2024 (повний текст складено 12.08.2024, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В.Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення грошового зобов'язання, припинення іпотеки та скасування обтяження нерухомого майна,
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати припиненими грошові зобов'язання спадкоємця ОСОБА_1 перед позикодавцем ОСОБА_2 за договором позики від 22.04.2019, зареєстрованим в реєстрі за № 193; визнати припиненою іпотеку згідно з договором іпотеки від 16.07.2019, зареєстрованим в реєстрі за № 2008, припинити обтяження (іпотеку) у вигляді заборони на нерухоме майно щодо житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012, яке накладене відповідно до договору іпотеки від 16.07.2019 № 2008; стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умані у віці 72-х років померла її мати - ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина на все належне їй майно, яку прийняла позивач.
З'ясувалось, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 22.04.2019, як позичальник, уклала з ОСОБА_2 , як позикодавцем, договір позики від цієї ж дати, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Волошенюк Л.О., реєстровий № 193, за умовами якого отримала грошові кошти в розмірі 1 745 250 грн. строком на три роки до 22.04.2022.
Для забезпечення виконання цього боргового зобов'язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також було укладено Договір іпотеки від 16.07.2019, реєстраційний № 2008, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю., за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012. Цим же Договором іпотеки нотаріусом 16.07.2019 була накладена заборона відчуження зазначеного у Договорі нерухомого майна.
У зв'язку з наведеним, тобто після подання заяви до нотаріуса 13.04.2022 та заведення спадкової справи № 39, а саме 17.06.2022, позивач письмово повідомила відповідача ОСОБА_2 про смерть своєї матері та просила надати їй копії Договору позики від 22.04.2019 та копію Договору іпотеки від 16.07.2019, однак ОСОБА_2 їй відмовила з посиланням на конфіденційність запитуваної інформації.
Оскільки ОСОБА_2 не звернулась із вимогою про погашення заборгованості за Договором позики від 22.04.2019 до спадкоємця боржника, хоча про смерть останньої кредитору було повідомлено письмово, для позивача існує стан юридичної невизначеності, адже, незважаючи на бездіяльність кредитора, боргові зобов'язання у позивача, як спадкоємця позичальника, зберігаються й досі, а запис про обтяження майна іпотекою є чинним та обмежує права позивача, як спадкоємця за законом, що й обумовило звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.08.2024 позовні вимоги у справі відхилено з підстав того, що позивачем не доведено існування передбачених законодавством підстав для припинення іпотеки.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Кецкало В.В. подав 16.08.2024 через відділення поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що відповідач мала реальну можливість дізнатися про коло спадкоємців ще у червні 2022 року. Крім того, у справі №705/5923/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу на суму 68 467,27 доларів США провадження відкрито 13.06.2023. Отже ОСОБА_2 пропустила строки пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, передбачений ст. 1281 ЦК України.
Позивач, повідомивши відповідача 17.06.2022 про смерть спадкодавця, не була зобов'язана надавати їй відомості про коло спадкоємців.
Суд не врахував практику ВС щодо застосування приписів ст. 1281 ЦК України - постанови від 13.06.2018 у справі №320/9961/15-ц, від 13.05.2021 у справі №127/27986/18, від 27.08.2020 у справі №757/3276/18-ц.
Суд порушив норми процесуального права, розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, адже спір між сторонами стосується питань спадкування, стосовно чого ч.4 ст.274 ЦПК України наявна заборона на судовий розгляд за спрощеним порядком.
Позивач не отримував жодних заперечень чи відзиву на позов від відповідача.
Відзиву на дану скаргу не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При судовому розгляді встановлено, що 22.04.2019 ОСОБА_3 , як позичальник, уклала з відповідачем ОСОБА_2 , як позикодавцем, договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Волошенюк Л.О., реєстровий № 193. За вказаним договором позикодавець ОСОБА_2 передала у власність позичальнику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 745 250,00 гривень строком на три роки, до 22.04.2022 з умовою укладення договору іпотеки.
16.07.2019 ОСОБА_3 , як іпотекодавець, уклала з відповідачем ОСОБА_2 , як іпотекодержателем, договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю., реєстровий номер 2008. За вказаним договором, іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1800 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №7124382500:01:002:1012, що вищевказаною адресою, як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики за реєстровим № 193 на суму 1 745 250,00 грн. з поверненням коштів не пізніше 22.04.2022 включно.
Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Уманським ВДРАЦС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) 10.02.2022, актовий запис № 153.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М., 13.04.2022 за № 39 заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. № 548/01-6 від 21.12.2023 указана спадкова справа заведена 13.04.2022 на підставі заяви дочки спадкодавця ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом.
Син спадкодавця ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини за законом з пропуском строку для прийняття спадщини тому отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.06.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 з листом, яким повідомила про день смерті її матері ОСОБА_3 та просила надати документи, які посвідчують право вимоги відповідача з метою їх розгляду. Крім того, повідомила, що на час написання листа питання прийняття спадщини за колом спадкоємців не вирішено.
02.12.2022 відповідач ОСОБА_2 надала відповідь на лист позивача ОСОБА_1 від 17.06.2022, де вказала, що договірні відносини між нею та покійною ОСОБА_3 викладалися в письмовому вигляді за нотаріально посвідченими договорами, які містять персональні дані та конфіденційну інформацію, розкриття перед третіми особами якої заборонено законом, тому ОСОБА_2 відмовила в наданні ОСОБА_1 копій договорів. Указала, що копії таких договорів може надати лише спадкоємцю за законом чи заповітом у разі підтвердження факту прийняття спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 стверджує про те, що про прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 дізналася лише 11.01.2024 (після ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 705/5923/23 та виявлення довідки приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. № 548/01-6 від 21.12.2023) та 31.01.2024 звернулася з вимогою до ОСОБА_1 про усунення порушень основного зобов'язання за договором позики від 22.04.2019 № 193 та договором Іпотеки від 16.07.2019 № 2008, в якій просила протягом 30 днів з моменту її отримання виконати зобов'язання за Договором позики від 22.04.2019 № 193 та виплатити 68 467,27 доларів США або еквівалент в національній валюті України за курсом НБУ на день виплати.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 378624692, станом на 15.05.2024 житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 7124382500:01:002:1012 на праві власності належить позивачу ОСОБА_3 .
Позивач у справі зазначає, що відповідач пропустила строки пред'явлення вимог до спадкоємців боржника, передбачені ст. 1281 ЦК України, у зв'язку з чим відповідне зобов'язання припинилося, що є підставою для захисту її прав на спадкове майно у спосіб визнання зобов'язань за договорами позики та іпотеки припиненим та скасування обтяження нерухомого майна.
Судом першої інстанції дану справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами згідно ухвали від 31.05.2024.
При цьому за приписами п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.
Відповідно до положень п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Оскільки з доводів та вимог позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати припиненим грошове зобов'язання спадкоємця ОСОБА_1 за договором позики від 22.04.2019, визнати припиненою іпотеку за договором від 16.07.2019, стороною якого є спадкодавець ОСОБА_3 , та припинити обтяження нерухомого майна (предмет іпотечного договору від 16.07.2019), апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції з порушенням приписів процесуального законодавства (п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України) розглянув дану справу, спір у якій пов'язаний зі спадкуванням, у порядку спрощеного позовного провадження, що є обов'язковою підставою для скасування рішення за результатами апеляційного перегляду - п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Надаючи оцінку по суті заявленим у справі позовним вимогам, апеляційний суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та третя статті 33 ЗУ «Про іпотеку»).
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Тобто заборгованість по договору позики, виконання якого забезпечено іпотекою, може входити до складу спадщини позичальника.
Відповідно до положень статті 1281 ЦК України після смерті позичальника спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша).
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (частина друга).
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частина третя).
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта).
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини третьої статті 1269 ЦК України).
За обставин цієї справи позивач, як спадкоємець зобов'язань іпотекодавця за відповідним договором, доводить про те, що іпотечні зобов'язання припинилися, оскільки іпотекодержатель (кредитор спадкодавця) не реалізував своє право на пред'явлення вимог до спадкоємців протягом передбаченого ст. 1281 ЦК України строку.
Іпотекодержатель (відповідач) стверджує про те, що про прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 дізналася 11.01.2024 (після ознайомлення з матеріалами справи № 705/5923/23 та виявлення довідки приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. № 548/01-6 від 21.12.2023) та 31.01.2024 звернулася з вимогою до ОСОБА_1 про усунення порушень зобов'язання, тобто у строки, передбачені ч.3 ст.1281 ЦК України, облік яких розпочинається з дня, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (тобто про фактичних спадкоємців боржника).
Натомість позивач вважає, що строки за ст. 1281 ЦК України для пред'явлення вимог кредитора мають обліковуватися з 17.06.2022, коли позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 з листом, яким повідомила про день смерті її матері ОСОБА_3 .
Проте апеляційний суд, проаналізувавши зміст такого листа (а.с.36), встановив, що у ньому не вказано про коло спадкоємців, що прийняли спадщину із договірними зобов'язаннями спадкодавця, а натомість вказується про те, що питання про прийняття спадщини на час його написання не вирішено.
Також у зазначеному листі від 17.06.2022 не повідомлено відповідача про те, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса 13.04.2022 звернулася позивач.
Отже у відповідача не було можливості обліковувати строк на звернення з вимогами до спадкоємців позичальника за приписами ч.2 ст.1281 ЦК України, так як особи спадкоємців йому відомі не були.
Натомість строки на пред'явлення вимог до спадкоємців боржника кредитор обґрунтовано розпочав обліковувати на підставі положень ч.3 ст.1281 ЦК України з того часу, як довідався якими саме особами було прийнято відповідну спадщину із договірними зобов'язаннями у складі.
Відтак аргументи позивача, викладені як у позовній заяві так і апеляційній скарзі щодо пропуску строків пред'явлення вимог кредитором спадкодавця до спадкоємців є неспроможними.
Апеляційний суд враховує доводи скарги позивача про те, що у справі №705/5923/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу на суму 68 467,27 доларів США ОСОБА_2 мала можливість отримати відомості про коло спадкоємців, що нею й було зроблено 11.01.2024 після ознайомлення із матеріалами зазначеної справи.
Апеляційний суд враховує аргументи скаржника про те, що позивач, повідомивши відповідача 17.06.2022 про смерть спадкодавця, не була зобов'язана надавати їй відомості про коло спадкоємців, однак зауважує, що частинами 2 та 3 статті 1281 ЦК України визначається початок перебігу строку на пред'явлення вимог до спадкоємців боржника його кредитором саме у залежності від того, коли останній дізнався про коло спадкоємців, а не, власне, про відкриття спадщини
Апеляційний суд оцінює критично аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував практику ВС щодо застосування приписів ст. 1281 ЦК України - постанови від 13.06.2018 у справі №320/9961/15-ц, від 13.05.2021 у справі №127/27986/18, від 27.08.2020 у справі №757/3276/18-ц, оскільки зазначені правові висновки є не релевантними до правовідносин сторін у справі, так як стосуються застосування приписів ст. 1281 ЦК України у редакції, чинній до 04.11.2018, за якою початок перебігу строків пред'явлення вимог кредитором спадкодавця до його спадкоємців обліковувався з моменту відкриття спадщини, а не з часу, коли визначалося коло спадкоємців, як у поточній редакції зазначеної статті, яка зазнала змін згідно ЗУ № 2478-VIII від 03.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».
Таким чином підстав для висновків про припинення іпотечних зобов'язань у даній справі, про що вказує позивач, судом встановлено не було.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У разі наявності заперечень щодо дотримання строків пред'явлення вимог кредитором спадкодавця до його спадкоємців, встановлених ст. 1281 ЦК України, позивач має змогу висловити свої аргументи при розгляді справи №705/5923/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.08.2024 у даній справі слід скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права на підстав приписів п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги у справі залишити без задоволення за недоведеністю.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відхиленням позовних вимог та наявністю у позивача статусу особи з інвалідністю ІІ групи, що звільняє її від сплати судового збору на підставі приписів п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.08.2024 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення грошового зобов'язання, припинення іпотеки та скасування обтяження нерухомого майна - залишити без задоволення.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій віднести на рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 29.10.2024.
Суддя-доповідач
Судді