Справа № 132/2958/24
3/132/1702/24
Іменем України
28.10.2024 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В. розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП,
Неповнолітній ОСОБА_2 - 31 серпня 2024 року о 17год.25хв. рухаючись по вулиці Механізаторів в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом, а саме мотоциклом марки (моделі) «Geon CR-6», номерний знак « НОМЕР_1 », без посвідчення водія відповідної категорія, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 883930 від 31.08.2024 року слідує, що неповнолітній ОСОБА_2 - 31 серпня 2024 року о 17год.25хв. рухаючись по вулиці Механізаторів в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом, а саме мотоциклом марки (моделі) «Geon CR-6», номерний знак « НОМЕР_1 », без посвідчення водія відповідної категорія, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з приписами статті 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
При здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Так, за змістом Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила»), які прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, і які спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, щоб будь-які міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.
Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов'язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.
Таким чином, закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих (повнолітніх), форм реалізації адміністративної відповідальності, що повністю узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 року («Пекінські правила»), а також з практикою Європейського суду з прав людини та з іншим національним законодавством стосовно неповнолітніх.
Оцінюючи дії неповнолітнього, суд зважає на те, що його життєвий досвід є ще недостатній, й за наявності упущень у вихованні, ОСОБА_2 міг неправильно оцінити лінію своєї поведінки, а тому, для гарантування правового захисту суд вважає необхідним зважити на його вікові особливості в момент вчинення адміністративного правопорушення, та у відповідності до принципу 5.1 «Пекінських правил» (Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх) від 29.11.1985 року бере до уваги що «…реакція на неповнолітніх правопорушників повинна ґрунтуватися на врахуванні не лише тяжкості правопорушення, а й особливостей їх особистості»
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_2 , будучи неповнолітнім, вчинив адміністративне правопорушення, яке не потягло за собою будь-яких негативних наслідків, що істотно знижує суспільну небезпечність скоєного, з урахуванням відомостей про його особу, зокрема, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, самостійного доходу немає, беручи до уваги склад та матеріальний стан його сім'ї, визнання ним вини і щире каяття, відсутність негативно характеризуючих даних щодо його особи, суд вважає, що виправлення неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУпАП, а шляхом застосування до нього заходу впливу, передбаченого статтею 24-1 КУпАП, а саме у виді попередження, яке здатне забезпечити позитивний виховний вплив на нього.
Дана позиція суду обумовлена принципами справедливості та гуманізації щодо відповідальності неповнолітнього особи.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24-1 КУпАП до неповнолітніх осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, викладена в наступних судових рішеннях: постанові Рівненського апеляційного суду від 08.05.2024 року у справі № 567/284/24; постанові Рівненського апеляційного суду від 27.03.2024 року у справі № 563/1893/23; постанові Одеського апеляційного суду від 05.12.2023 року у справі № 947/21673/23; постанові Сумського апеляційного суду від 18.10.2023 року у справі № 585/2658/22; постанові Вінницького апеляційного суду від 30.05.2023 року у справі № 145/499/23; постанові Рівненського апеляційного суду від 05.04.2023 року у справі № 569/2130/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.11.2022 року у справі № 599/1382/22; постанові Сумського апеляційного суду від 04.05.2022 року у справі № 583/3296/21; постанові Рівненського апеляційного суду від 15.09.2021 року у справі № 571/853/21; постанові Рівненського апеляційного суду від 25.11.2020 року у справі № 569/13644/20; постанові Тернопільського апеляційного суду від 17.08.2020 року у справі № 602/518/20; постанові Волинського апеляційного суду від 11.11.2019 року у справі № 164/1477/19; постанові Запорізького апеляційного суду від 01.10.2019 року у справі № 337/2702/19; постанові Хмельницького апеляційного суду від 01.08.2019 року у справі № 686/6861/19; постанові Апеляційного суду Вінницької області від 01.11.2018 року у справі № 127/10453/18; постанові Апеляційного суду Тернопільської області від 24.07.2018 року у справі № 604/374/18; постанові Апеляційного суду Вінницької області від 08.02.2018 року у справі № 138/2979/17; постанові Апеляційного суду міста Києва від 08.11.2017 року у справі № 758/9879/17; постанові Апеляційного суду Київської області від 16.12.2013 року у справі № 370/2310/13-п.
У відповідності до положень ст.ст.40-1, 284 КУпАП, судовий збір з неповнолітнього ОСОБА_2 стягненню не підлягає, оскільки він не піддається адміністративному стягненню
Керуючись ст.ст. 12, 13, 24-1, 126, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
Неповнолітнього ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя