Провадження № 11-кп/821/458/24 Справа № 712/790/17-к Категорія: ч.2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаряОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 08 травня 2023 року, яким
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянку України, українку, з середньою освітою, непрацюючу, заміжню, малолітніх та неповнолітніх дітей на утримані не має, зареєстровану та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 п.1,2, ч.3 п.2 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
ОСОБА_8 обвинувачувалася у вчиненні 27 липня 2013 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
За вчинення вказаного тяжкого злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Строк давності за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 4 КК України складає десять років.
Відповідно до ст. 49 ч. 2 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 заявила клопотання, яке підтримала обвинувачена ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор заперечувала проти задоволення заявленого клопотання, оскільки ОСОБА_8 ухилялася від слідства і суду у зв'язку з чим оголошувалась в розшук, а також вчинила нові кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.135, ст.128 КК України, і відповідне кримінальне провадження розглядається в суді.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечив проти задоволення клопотання, доводи обвинуваченої та її захисника, які підтримали заявлене клопотання та просили звільнити Лясову від кримінальної відповідальності та закрити провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, колегія суддів вважає, що воно не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування відповідно до рапортів від 03 червня 2016 року, 13 червня 2016 року, 10 жовтня 2016 року, 01 листопада 2016 року, 18 листопада 2016 року та 22 листопада 2016 року ОСОБА_8 не з'являлась до слідчого за викликом. Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2016 року за клопотанням слідчого до ОСОБА_8 застосовано привід. Постановою слідчого від 17 червня 2016 року досудове розслідування в кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого от. 186 ч. 2 КК України, зупинене, а ОСОБА_8 оголошено в розшук. Постановами слідчого від 19 жовтня 2016 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинене та виділено матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_9 в окреме провадження.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2016 року за клопотанням слідчого надано дозвіл на затримання ОСОБА_8 та доставлення її до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Постановою слідчого від 09 грудня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 відновлено.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2016 рокуу підозрюваній ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У ході судового розгляду даного кримінального провадження постановами Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2017 року, 23 березня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 23 травня 2017 року та 13 червня 2017 року у зв'язку з неявкою ОСОБА_8 до суду до неї було застосовано привід. Згідно з рапортами працівників поліції, які виконували зазначені приводи, двері квартири за місцем проживання ОСОБА_9 ніхто не відчинив.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2017 року за клопотанням прокурора кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, зупинене, а ОСОБА_8 оголошено в розшук.
Ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2018 року, 15 січня 2019 року та 23 вересня 2020 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_8 з метою її приводу для участі в розгляді кримінального провадження.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого от. 186 ч. 2 КК України, відновлено.
Також в матеріалах кримінального провадження містяться дані про обрання 31 серпня 2021 року ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого от. 135 ч. 3 КК України. Крім того, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2024 року, ОСОБА_8 засуджено за ст. 135 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Згідно з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року в справі № 328/1109/19, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ст. 49 ч. 1 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ст. 49 ч. 1 КК України. У цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п'ятнадцять років з часу вчинення злочину, п'ять років - з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з'явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року в справі № 735/1121/20, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого от. 49 ч. 1 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених от. 49 ч. 2 КК України (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Таким чином перевіривши всі обставини вказаного кримінального провадження, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону, судової практики, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України.
Керуючись, статтями 405, 407,415,419 КПК України, колегія суддів
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя -
Судді -