125/2013/24
2-адр/125/1/24
28.10.2024 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Салдан Ю. О.,
секретар судового засідання Іщук А. А.
розглянувши заяву представника позивача адвоката Шевчук Н. Й. про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
15.10.2024 у вказаній справі було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволено повністю.
18.10.2024 представник позивача подала до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та подала докази понесених витрат на правничу допомогу.
Позивач і його представник адвокат Шевчук Н. Й. у судове засідання не з'явилися. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява з проханням заяву розглянути без їхньої участі.
У судове засідання представник відповідача не з'явилась. Про час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином. Подала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
15.10.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив, що зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів. Вказував, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат.
Частина 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 7, 9 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 134 КАС України передбачені спеціальні правила розподілу витрат на правничу допомогу адвоката.
Так, нормами вказаної статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з нормами статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи встановлено, що у позовній заяві було вказано, що сума витрат на правничу допомогу складає 3000 грн.
Ухвалою від 03.10.2024 було постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.10.2024, тобто у межах п'яти днів після ухвалення рішення у справі, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача надала: детальний розрахунок суми гонорару правничої допомоги ОСОБА_1 від 18.10.2024, згідно з яким сума за опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, надання консультацій, роз'яснення прав та обов'язків складає 1800 грн, за складання позовної заяви в суд 1200 грн, всього на суму 3000 грн; квитанцію №0.0.3910052427.1 від 27.09.2024 про оплату гонорару в сумі 3000 грн ОСОБА_1 на рахунок адвоката Шевчук Н. Й.
Окрім того, до позовної заяви додавалась копія витягу з договору про надання правової допомоги від 27.09.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Шевчук Н. Й.; ордер на надання правничої допомоги від 27.09.2024 укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шевчук Н. Й., позовна заява викладена не шаблонно, а з урахуванням конкретної ситуації клієнта, чим підтверджується, що адвокат фактично надавала правничу допомогу позивачу.
Враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Тобто, факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.
Подібні правові висновки неодноразово висловлювалися касаційними судами різних юрисдикцій, оскільки процесуальні кодекси містять аналогічні норми щодо розподілу судових витрат, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №560/5358/20, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 04.06.2021 у справі №160/13273/19; у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі №648/1102/19; у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Отже, представником позивача надано докази щодо обсягу наданих послуг (підготовка позовної заяви,надання консультацій), фактичне надання яких підтверджується матеріалами справи, конкретний перелік цих послуг був визначений у розрахунку суми гонорару від 18.10.2024.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 19, 34 додаткової постанови Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
З огляду на конкретні обставини цієї справи, зокрема, те, що позовна заява містила правове обґрунтування стосовно конкретної ситуації позивача, а не лише типовий для спорів щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення виклад правових норм, з огляду на розмір штрафу, який було накладено на позивача (17000 грн), суд не вбачає підстав для висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу виходять за межі розумності.
Відповідачем не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на викладене, суд вважає, що слід стягнути з відповідача суму судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 134, 139, 229, 252 КАС України, суд,
Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Додаткове рішення складено 28.10.2024.
Суддя Юлія САЛДАН