Справа № 524/3001/21 Номер провадження 22-ц/814/2904/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
24 жовтня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ульянов Руслан Анатолійович, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визначення частки у спільному майні та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно прохав:
1) у порядку поділу спільного майна подружжя поділити в натурі житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , а саме:
Виділити у власність ОСОБА_2 на належну йому частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року:
- в житловому будинку літ. А: кімнату 1-4 площею 11,5 кв.м., кімнату 1-5 площею 11,9 кв.м., коридор 1-6 площею 2,9 кв.м., вбиральню 1-7 площею 2,5 кв.м., кухню 1-8 площею 7,3 кв.м.;
- по надвірним будівлям та спорудам: 1/2 частину огорожі № 1;
Виділити у власність ОСОБА_1 належну їй частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року:
- в житловому будинку літ. А: коридор 1-1 площею 9,1 кв.м., кухню 1-2 площею 6,3 кв.м., кімнату 1-3 площею 29,9 кв.м., вбиральню 1-9 площею 4,6 кв.м., котельню 1-10 площею 3,1 кв.м., сходову клітину 1-11 площею 3,3 кв.м., коридор 1-12 площею 36,2 кв.м., кімнату 1-13 площею 13,2 кв.м., вбиральню 1-14 площею 14,1 кв.м., кімнату 1-15 площею 8,1 кв.м., кімнату 1-16 площею 16,5 кв.м.;
- по надвірним будівлям та спорудам: ганок, 1/2 частину огорожі № 1.
Покласти на ОСОБА_2 перепланування та переобладнання відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості за відступлення від рівності часток нерухомого майна у розмірі 592384,91 грн.
2) У порядку поділу спільного майна подружжя поділити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м., цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель та споруд:
- виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані зеленим кольором.
- виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані синім кольором.
3) Встановити ОСОБА_1 безоплатний земельний сервітут з метою можливості користування приміщеннями ІІ поверху житлового будинку літ. А, площею 45 кв.м. відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену штриховкою.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що 28 серпня 2004 року він уклав шлюб з ОСОБА_1 , який розірвано 19 січня 2021 року за спільною заявою. Під час шлюбу ними збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий № 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м., цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель та споруд. Зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час шлюбу за спільні кошти, а відтак йому належить 1/2 частка у спільному майні. Земельна ділянка на якій розташований будинок, набута дружиною в порядку приватизації, є її особистою приватною власністю. Проте, у разі поділу житлового будинку між колишнім подружжям, відповідно до статті 120 ЗК України співвласник має право отримати у власність відповідну частину земельної ділянки на якій розташований цей будинок.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов, у якому просить визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 , на якій у 2009-2010 роках збудовано спірний житловий будинок. Оскільки коштів на будівництво житлового будинку у подружжя не було, ОСОБА_1 03 березня 2009 року уклала з ФОП ОСОБА_3 договір про надання поворотної фінансової допомоги, за яким отримала 400 000,00 грн для будівництва житлового будинку. ОСОБА_2 участі у будівництві житлового будинку не брав та жодних коштів не вкладав, а тому відповідач за первісним позовом вважає, що спірний будинок є її особистою приватною власністю.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 жовтня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено.
У порядку поділу спільного майна подружжя поділено в натурі житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , а саме:
Виділено у власність ОСОБА_2 належну йому частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року:
- в житловому будинку літ. А: кімнату 1-4 площею 11,5 кв.м., кімнату 1-5 площею 11,9 кв.м., коридор 1-6 площею 2,9 кв.м., вбиральню 1-7 площею 2,5 кв.м., кухню 1-8 площею 7,3 кв.м.;
- по надвірним будівлям та спорудам: 1/2 частину огорожі № 1.
Виділено у власність ОСОБА_1 належну їй частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року:
- в житловому будинку літ. А: коридор 1-1 площею 9,1 кв.м., кухню 1-2 площею 6,3 кв.м., кімнату 1-3 площею 29,9 кв.м., вбиральню 1-9 площею 4,6 кв.м., котельню 1-10 площею 3,1 кв.м., сходову клітину 1-11 площею 3,3 кв.м., коридор 1-12 площею 36,2 кв.м., кімнату 1-13 площею 13,2 кв.м., вбиральню 1-14 площею 14,1 кв.м., кімнату 1-15 площею 8,1 кв.м., кімнату 1-16 площею 16,5 кв.м.;
- по надвірним будівлям та спорудам: ганок, 1/2 частину огорожі № 1.
Покладено на ОСОБА_2 перепланування та переобладнання відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості за відступлення від рівності часток нерухомого майна у розмірі 592 384,91 грн.
У порядку поділу спільного майна подружжя поділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м., цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель та споруд:
- виділено у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані зеленим кольором.
- виділено у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані синім кольором.
Встановлено ОСОБА_1 безоплатний земельний сервітут, з метою можливості користування приміщеннями ІІ поверху житлового будинку літ. А, площею 45 кв.м. відповідно до додатку № 3 до висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену штриховкою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у повернення сплаченого судового збору 10780,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок відмовлено.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Р.А. задоволено та виправлено описку в рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2024 року по об'єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визначення частки у спільному майні та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок, а саме:
у 80 абзаці описової частини та у 12 абзаці резолютивної частини рішення зазначити вірно, що у власність ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані синім кольором;
у 81 абзаці описової частини та у 13 абзаці резолютивної частини рішення зазначити вірно, що у власність ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані зеленим кольором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2024 року у частині варіанту поділу земельної ділянки не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд: змінити рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2024 року в частині варіанту поділу земельної ділянки, зазначивши, що у порядку поділу спільного майна подружжя земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м., цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель та споруд слід поділити наступним чином:
- виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані синім кольором;
- виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 500 кв.м. відповідно до І варіанту поділу висновку експерта № 1/1-23 від 21 березня 2023 року позначену на плані зеленим кольором.
Короткий зміст клопотання про призначення експертизи
22 жовтня 2024 року до Полтавського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянов Р.А. про призначення додаткової судово-будівельної експертизи, на вирішення якої прохав суд поставити наступні питання до експерта: визначити варіанти поділу в натурі земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м. на дві частини: площею 790 кв.м. для обслуговування присудженої ОСОБА_1 частини будинку за 1 варіантом поділу та площею 210 кв.м. для обслуговування присудженої ОСОБА_2 частини будинку за 1 варіанту поділу будинку по АДРЕСА_1 ; визначити ринкову вартість 21/100 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:05:002:0116, площею 1000 кв.м.
Заявлене клопотання мотивовано тим, що виділивши ОСОБА_2 21/100 частину спірного будинку, місцевий суд мав виділити йому частку у праві власності на земельну ділянку в розмірі 21/100 від земельної ділянки, а не 50 %, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 120 ЗК України.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов Р.А. під час судового засідання підтримав вимоги поданого напередодні до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення додаткової судово-будівельної експертизи та прохав його задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Варавін С.Д. під час судового засідання заперечував проти задоволення поданого клопотання та наголошував на його безпідставності та необґрунтованості.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, такими засобами, як висновок експерта (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Частиною першою статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Відповідач за первісним позовом та адвокат Ульянов Р.А., який згідно копії довіреності, представляв інтереси ОСОБА_1 у місцевому суді, не зверталися до суду першої інстанції із клопотанням про проведення судово-будівельної експертизи. Крім того, при задоволенні місцевим судом клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи свої питання до експерта не подавали.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням щодо проведення додаткової судово-будівельної експертизи, відповідач за первісним позовом не довела існування об'єктивних підстав, які перешкоджали своєчасній реалізації нею процесуальних прав та обов'язків, а також у чому полягає неповнота чи неясність висновка експерта, що був виконаний за клопотанням позивача за первісним позовом під час розгляду справи місцевим судом.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі №686/9366/20 зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка висловлена в судовому рішенні у справі №499/895/19 від 12 жовтня 2023 року, за якої сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог та доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Із огляду на викладені норми процесуального закону та позиції Верховного Суду щодо їх застосування, установивши, що в суді першої інстанції відповідачем за первісним позовом не реалізовано право на звернення до суду із клопотанням про призначення судово-будівельної експертизи, беручи до уваги вимоги поданої останньою апеляційної скарги, колегія суддів визнає недоцільним її призначення в суді апеляційної інстанції, а тому у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 103, 104, 367, 381 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича про призначення додаткової судово-будівельної експертизи - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в статті 389 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.Ю. Кузнєцова
О.О. Панченко