Справа № 343/1781/17
Провадження № 11-кп/4808/437/24
Категорія ч.2 ст.140 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
24 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015090010004082 за апеляційною скаргою прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Архангельськ Російської Федерації, жительку АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 140 КК України, -
Згідно обвинувального акту, 25 вересня 2015 року о 11:45 години в акушерсько-гінекологічне відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 , поступила на стаціонарне лікування ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом: вагітність І, 39-40 т.в., прееклампсія легкого ступеня. Вагітна ОСОБА_11 сумісно оглянута лікарем ординатором акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_12 та завідуючим акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_13 29 вересня 2015 року о 09:00 годин у ході огляду встановлено діагноз: вагітність І, 40 тижнів, дистрес плоду, прееклампсія легкого ступеня. Після огляду ОСОБА_13 та ОСОБА_12 прийняли спільне рішення про проведення кесаревого розтину в умовах операційної гінекогологічного відділення. Для проведення кесаревого розтину 29 травня 2015 року о 15:51 годині ОСОБА_11 переведено в операційну гінекологічного відділення. Операцію кесарів розтин проведено хірургом ОСОБА_13 , асистентом ОСОБА_14 , лікарем анестезіологом-реаніматологом ОСОБА_15 . В результаті операції народжено доношену дівчинку.
Надалі 29 вересня 2015 року о 15:51 годин у приміщенні акушерського відділення Долинської ЦРЛ, що по АДРЕСА_2 , по закінченні пологів у ОСОБА_11 , які відбувались оперативним шляхом - операцією кесарів розтин, що була нестандартною та, згідно з Клінічним протоколом "Акушерські кровотечі", затвердженим наказом МОЗ України № 676 від 31.12.2004 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерства та гінекологічної допомоги", відноситься до етіологічних чинників гіпотонічних післяопераційних кровотеч та ризику виникнення ДВЗ-синдрому в акушерстві, породілля була переведена в післяопераційну палату гінекологічного відділення вказаного медичного закладу.
ОСОБА_8 , займаючи посаду лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення Долинської центральної районної лікарні згідно з наказом № 63 від 31.03.1981, будучи медичним працівником першої кваліфікаційної категорії за спеціальністю "акушерство та гінекологія", тобто будучи, відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992, медичним працівником зі спеціальною освітою, а також маючи відповідно до своєї посадової інструкції № 1760, затвердженої головним лікарем Долинської РЦЛ, обов'язки по організації чи самостійному проведенню лікування, лікарських маніпуляцій, кваліфікованому і своєчасному виконанню наказів, розпоряджень, нормативно-правових актів по своїй професійній діяльності, згідно з п. "а" ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я, зобов'язана надавати своєчасну та кваліфіковану медичну та лікарську допомогу.
Лікар ОСОБА_8 у період часу з 16:00 години 29 вересня 2015 року по 08:00 години 30 вересня 2015 року перебувала на чергуванні у вказаному відділенні, згідно з вимогами наказу МОЗ України № 624 від 03.11.2008 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги" та посадових інструкцій, повинна була у ранньому післяопераційному періоді здійснювати огляд і обстеження породіллі протягом перших двох годин - кожні 15 хвилин та протягом третьої години - кожні 30 хвилин, та в наступний період ретельно документувати крововтрату, однак здійснювала такі огляди пацієнтки ОСОБА_11 несвоєчасно й без дотримання такого графіку спостережень, що у свою чергу призвело до того, що кровотеча в ранньому післяпологовому періоді виявлена не вчасно.
Крім цього, ОСОБА_8 під час свого чергування не оцінила об'єм крововтрати, яка складала більше 1.5 % від маси тіла породіллі, відповідно до клінічного протоколу "Геморагічний шок в акушерстві", затвердженого наказом МОЗ України № 782 від 29.12.2005 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», так як маткову кровотечу в породіллі було діагностовано лише 30 вересня 2015 року о 08:05 годин, що в той час вже потребувало оперативної зупинки кровотечі та якісного складу і об'єму інфузійно-трансфузійної терапії, через втрату крові породіллею, несвоєчасно повідомила про ускладнення в стані породіллі керівництво, не викликала лікарів, які володіють повним об'ємом і технікою оперативної зупинки кровотечі, що призвело до того, що подальша медична допомога надавалася несвоєчасно, неналежно та була неадекватною.
Подальші реанімаційні заходи щодо покращення життєвих показників хворої ОСОБА_11 не дали результату, внаслідок масивної гіпотонічної маткової кровотечі в ранньому післяпологовому періоді, що призвела до гемарогічного шоку, який супроводжувався ДВЗ-синдромом та викликали поліорганну недостатність у пацієнтки ОСОБА_11 . Остання о 21:30 годині померла у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Обласного перинатального центру в АДРЕСА_3 .
Оцінюючи пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення та докази, подані на його обґрунтування, беручи до уваги висновки, зроблені в ході дослідження та оцінку цих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. В судовому засіданні не здобуто доказів, які би беззаперечно свідчили про неналежне виконання ОСОБА_8 своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки потерпілій. Навпаки під час розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачена під час виконання своїх обов'язків у період своєї зміни вжила усіх необхідних заходів, після яких стан породіллі стабілізувався, крововтрата припинилася ще до 20 години 29.09.2015 та до 08 години 30.09.2015 стан потерпілої не вимагав вжиття будь-яких додаткових медичних заходів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_16 просить скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2024 року у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначити покарання за ч.2 ст. 140 КК України у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права займатись медичною діяльністю на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.2 ст. 140 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що згідно протоколу патологоанатомічного дослідження №194 від 01.10.2015 причиною смерті ОСОБА_11 є поліорганна недостатність, геморагічний шок, постгемотрансфузійний шок, ДВЗ синдром, тяжка пре еклампсія, HELP синдром. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №101 від 26.12.2016 смерть ОСОБА_11 настала від поліорганної недостатності, зумовленої геморагічним шоком, який супроводжувався ДВЗ-синдромом та виник внаслідок масивної гіпотонічної маткової кровотечі в ранньому післяпологовому періоді. Окрім того, експертами зазначено, що у породіллі відсутня пологова діяльність, проте лікарями Долинської ЦРЛ приймається рішення про кесаревого розтин. Дані дії суперечать клінічному протоколу №900 від 27.12.2006 «Дистрес плода при вагітності під час пологів». Хибно вказано пре еклампсія легкого ступеня, дистрес плоду, що не підтвердилось клінічними дослідженнями. Кровотеча в ранньому післяопераційному періоді виявлена невчасно. Рішення про транспортування в ОПЦ прийнято несвоєчасно. HELP синдром не підтверджений жодними клінічними та морфологічними даними, тому не міг вплинути на перебіг вагітності та пологів.
Судом констатовано, що під час чергування ОСОБА_8 крововтрата породіллі ОСОБА_11 складала 400 мл шляхом зважування пеленок, однак судом не взято до уваги висновки експертиз, де експертами визначена крововтрата у більшому об'ємі. Зокрема, згідно висновків експертів №127, 128/22 від 11.09.2023 об'єм крововтрати породіллі ОСОБА_11 у період з 17 год. 29.09.2015 до 08 год.05 хв. 30.09.2015 склав 1130 мл, а з урахуванням крововтрати в ході кесаревого розтину - 1680 мл, що перевищувало фізіологічну норму та об'єм крововтрати вказаний лікарями о 08 год.40 хв. 30.09.2015. Враховуючи наявність у післяопераційному періоді гіпотонічної маткової кровотечі, яка медикаментозно не купірувалась, ОСОБА_11 потребувала хірургічного гемостазу у відповідності до Клінічного протоколу «Акушерські кровотечі». В той же час дані Історії пологів не дозволяють встановити дійсний об'єм медикаментозного лікування кровотечі утеротоніками породіллі ОСОБА_11 у період з 17 год.29.09.2015 до 08 год. 05 хв. 30.09.2015, а саме під час чергування обвинуваченої ОСОБА_8 .
Враховуючи невідповідність кількості мікроскопічного дослідження органів при патологоанатомічному дослідженні трупа кількості, яка надавалась на дослідження до бюро судово-медичних експертиз Івано-Франківської області та до ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України», наявність різноманітності морфологічної картини у вищевказаних фрагментах тканин, не дозволяє встановити єдиний причинно-наслідковий зв'язок виявлених патологічних процесів у патогенезі та результати дослідження ДНК, встановити єдину причину смерті ОСОБА_11 не можливо, а отже причинно-наслідковий зв'язок між наданням медичної допомоги та смертю.
За вказаних обставин, прокурор вважає безпідставними посилання суду у вироку на висновки експертів, які не змогли в категоричній формі встановити причину смерті ОСОБА_11 . Суд побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_8 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони захисту, фактично не оцінивши докази обвинувачення, не проаналізувавши їх у взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами та показаннями свідків.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Вважає вирок Долинського районного суду від 05 липня 2024 року обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому повністю законним і справедливим, а апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню через свою безпідставність. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, однак подала заяву, в якій просила апеляційний розгляд проводити без її участі, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити;
- потерпіла ОСОБА_10 підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та вважала, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про недоведеність вини обвинуваченої у вчинені правопорушення;
- обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник адвокат ОСОБА_9 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На недопустимості порушення принципу презумпції невинуватості наголошує Європейський суд з прав людини - особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однією із загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого нею в даному кримінальному провадженні зроблено не було. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні.
За ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, дослідив докази, надані стороною обвинувачення, надав їм належну оцінку в їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст.94 КПК України та зробив обґрунтований висновок про необхідність виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 140 КК України.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, не доведена доказами, здобутими у встановленому законом порядку, так як виявлені численні суперечності між ними, які не усунуті, та причини їх виникнення органом досудового розслідування не встановлено. Крім того, долучені докази не є чіткими та узгодженими між собою, а відповідно не доводять вину обвинуваченої у неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки потерпілій.
Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 140 КК України, характеризується діянням у виді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, тяжкими наслідками для хворого та причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками.
Однією з частин об'єктивної сторони є наявність причинного зв'язку між неналежним виконанням професійних обов'язків медичним працівником та настанням тяжких наслідків для хворого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності вироку суду, оскільки зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції ретельно проаналізував сукупність досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченої у вчиненні правопорушення.
Так, згідно з висновком експерта № 101 ОСОБА_11 (експертиза розпочата 11.11.2016, закінчена 26.12.2016) (т. 1 а.п. 217-231), смерть громадянки гр. ОСОБА_11 , 1997 р.н., настала від поліорганної недостатності, зумовленої геморагічним шоком, який супроводжувався ДВЗ-синдромом та виник внаслідок масивної гіпотонічної маткової кровотечі в ранньому післяпологовому періоді.
Дитина народилась з оцінкою стану по шкалі ОСОБА_17 8 балів, що свідчить про її задовільний стан та відсутність дистресу під час вагітності. Рішення, щодо проведення термінового кесаревого розтину прийняте неправильно з причин наведених вище. Ургентних показань до проведення кесаревого розтину не було. Відповідно до записів в історії пологів № 731 ДЦРЛ, недоліків під час проведень кесаревого розтину в діях медичних працівників не було. Зафіксована крововтрата 550 мл під час операції кесаревого розтину є заниженою. Кровотеча в ранньому післяпологовому періоді виявлена невчасно. Відповідно медична допомога надавалась несвоєчасно, неналежно та була неадекватною. Переливання крові та плазми проведено із запізненням і в недостатній кількості відповідно до загальної крововтрати. Питання про госпіталізацію гр. ОСОБА_11 , 1997 р.н. у ІФОПЦ прийнято несвоєчасно. На момент транспортування породіллі у ІФОПЦ стан був транспортабельний. За час транспортування стан породіллі погіршився, в момент доставки стан розцінюється вкрай важким. В машині швидкої медичної допомоги корекція життєво важливих функцій проводилась у повному об'ємі (згідно даних наданої медичної документації). Між настанням смерті гр. ОСОБА_11 , 1997 р.н,. та адекватністю, своєчасністю, належністю її лікування та діагностики лікарями ІНФОРМАЦІЯ_4 існує причинно-наслідковий зв'язок. Компенсаторна та гемостатична терапія у ІФОПЦ розпочата своєчасно та адекватно. Проте питання про перевід хворої на штучну вентиляцію легень можна було розглянути раніше. Слід відмітити, що карта спостереження у відділенні інтенсивної терапії не містить повної інформації про гемодинамічний та респіраторний стан пацієнтки.
Судом першої інстанції приймались необхідні заходи щодо перевірки об'єктивності та правильності висновків експертизи стосовно наявності причино-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченої ОСОБА_8 та настанням смерті потерпілої.
Зокрема, експерт ОСОБА_18 , яка є головним лікарем Львівського обласного клінічного перинатального центру, вищевказаний висновок підтримала, суду пояснила, що погоджується з тим, що причинами смерті необхідно вважати: кровотечу в ранній післяпологовий період, кесарів розтин, доцільність якого ОСОБА_19 . Вважала, що наявність даних про крововтрату вимагала прийняття заходів для її припинення. Однак, в даному випадку плазма переливалася не вчасно. Заперечує наявність HELLP-синдрому та вважає, що жодний аналіз про нього не свідчив. Жінка йшла на операцію із дистресом плода. Дитина народилась - 8 балів, що свідчить про те, що дистресу не було. Стан жінки не коригувався, тобто потрібно було регулярно міряти всі показники. ОСОБА_11 йшла на операцію з нормальним гемоглобіном і закінчила на 70, гематокритом -20. Вважає, що дані про задовільний стан о 07:30 суперечать даним, які були отримані о 8 год. про стан середньої тяжкості. Вважала, що не були зроблені всі дії згідно з клінічними протоколами.
Експерт ОСОБА_20 , який є завідувачем дитячою пот.лабораторією КЗ «ЛОР ЛОПАБ», дитячим патологоанатомом та досліджував біопсію, вказав, що жінка померла від поліорганної недостатності, зумовленої геморагічним шоком. Діагноз, який записаний в історії хвороби, викладений послідовно неправильно. Покази хворої не підтверджують необхідність проведення їй кесаревого розтину. Вважав, що після введення 5 мл еритроцитарної маси у потерпілої наступила реакція і це завадило можливості нормально стабілізувати стан жінки. До Івано-Франківського ОПЦ ОСОБА_21 була доставлена у важкому стані, почалися незворотні процеси. В даній ситуації, якщо і були зміни ураження печінки, то це могло бути від шоку. Вважав, що у наданих виписках відсутні дані про HELLP-синдром. Морфологічних ознак ураження печінки для HELLP-синдрому нема. Звертав увагу, що у вступній та заключній частинах протоколу розтину вказано різні дані. Не описано маткові труби, яїчники, шийка матки. Головний мозок взагалі не брався, не описані дренажні труби. Дослідження протоколу розтину не дозволило сказати про всі наявні у потерпілої хвороби. Вживалися різні синоніми, щоб уникнути діагнозу шок. HELLP-синдром з'явився 30.09.2015 зранку, а повинен би був бути ще коли жінка була вагітна.
Експерт ОСОБА_22 вказала, що при проведенні експертизи всією комісією вивчалися документи. Голова комісії визначав склад та фаховість членів комісії. В індивідуальній картці № 36 ДЦРЛ були виправлення щодо тиску, на що вони вказали слідчому. Причини смерті підтверджені ОСОБА_23 - завідувачем реанімаційного відділення. Протокол патологоанатомічного дослідження підлягає сумніву, оскільки суперечить постанові. Вони працювали по медичних документах. Дані гемоглобіну не вказували на важкий стан. У даному випадку синдром ДВЗ спричинений внаслідок масивної маткової кровотечі, масивної гемотрансфузії (вливання препаратів замість крові). Питання про HELLP-синдром, його виникнення перед експертами не ставилося. Всі оригінали документів втрачені. Журналу лабораторних досліджень не було. Щодо масивності кровотечі, то до уваги брався наказ МОЗ № 205 та дані, зазначені в історої хвороби (пологів). Діагноз постгеморагічний шок встановлено на підставі документів, тобто об'єктивні дані про наявність такого захворювання. Вважала, що вони встановили об'єктивні дані для діагнозу постгеморагічний шок і встановили зв'язок між захворюванням та смертю.
Разом з тим, після проведення експертизи №101 органом досудового розслідування було втрачено паталогоанатомічні препарати (шматочки органів та тканин, залиті формаліном, скельця гістологічних препаратів плаценти, парафінові блоки та інші скельця з відповідними взірцями сирого матеріалу), що унеможливило надалі перевірити правильність проведення експертних досліджень та дати відповіді на інші питання, які мають значення для даного кримінального провадження, з урахуванням тих обставин, які встановлені під час судового розгляду та не були взяті до уваги органом досудового розслідування, тому суд першої інстанції вважав, що такий доказ не може слугувати беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_8 та лягти в основу вироку суду, тим більше, що він не підтверджений іншими доказами, суперечить даним паталогоанатомічного дослідження, висновкам Міністерстава охорони здоров'я, за результатами проведених розслідувань.
Згідно з висновком експерта (експертиза по матеріалам справи) № 127, 128/22 (експертиза розпочата 28.02.2023, закінчена 11.09.2023) (т. 5 а.п. 76-242), за даними Історії пологів № 731 вбачається таке: в ході проведення операції кесаревого розтину крововтрата склала 550 мл; за час моніторингу кардіореспіратоної стабільності пацієнтки (Карта) у післяоперацій¬ному періоді крововтрата склала 470 мл; 29.09.15 о 20:30 - виділилось близько 60 мл крові; 30.09.15 о 08:05 - з піхви виділилось до 150 мл сформованих згустків крові, з матки - 50 мл згустків крові, а при зважуванні шести пеленок, які були використані з післяопе¬раційного періоду до моменту огляду (о 08:05) встановлено крововтрату в об'ємі 400 мл; Слід зазначити, що в Історії пологів №731 відсутні записи лікарів про об'єм крововт¬рати саме у період з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015. В той же час у записі консилярного огляду о 08:40 год 30.09.2015 вказано: "Загальна крововтрата 1200 мл. Фізіологічна крововтрата у пологах у нормі не перевищує 300-500 мл (0,5 % маси тіла). При кесаревому розтині вона збільшується до 750-1000 мл. Таким чином, об'єм крововтрати породіллі ОСОБА_11 у період з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015 склав 1130 мл, а з урахуванням крововтрати в ході Кесаревого розтину - 1680 мл, що перевищувало фізіологічну норму та об'єм крововтрати вказаний лікарями о 08:40 год 30.09.2015. Об'єм трансфузії з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015: за даними Протоколу переливання крові та її компонентів гр. ОСОБА_11 29.09.2015 - 22:00-22:30 було перелито 130,0 та 180,0 плазми свіжої/плазми, а згідно етикетки з трансфер контейнера - плазми замороженої; За даними Листка лікарських призначень у період 29.09-30.09.15 пацієнтці було введено внутрішньовенно крапельно розчин Рінгера - 200.0, Гелофузин 500.0. Окрім цих пре¬паратів вказано (призначено) Рефортан 500,0 в/в, Реосорбілакт 200,0, NaСl 0.9% - 200,0 + Транексамова кислота -100,0; № 010.9 %+ Окситоцин 5 ОД, Плазма 400,0; Міролют 4 т.; Контрікал 50 + фіз р-н 0.9% - 200.0. Однак відмітка про застосування (введення) цих препаратів відсутня. Вказане вище не дозволяє встановити об'єм застосованої замісної терапії та медикамен¬тозного лікування кровотечі утеротоніками породіллі ОСОБА_11 у період з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015.
Виходячи з даних Історії пологів № 731 у гр. ОСОБА_11 не спостерігались ознаки шоку до моменту виникнення реакції на біологічну пробу при переливанні еритроцитарної маси 30.09.2015. Зазначені у питанні «... показники крові: 22:30 год 29.09 - 91 г-Л; 07:30 год 30.09 - 85 г-Л; 9:25 год 30.09 - 96 г-Л...» вказували на наявність у ОСОБА_11 постгеморагічної анемії середнього ступеня.
Враховуючи наявність у післяопераційному періоді гіпотонічної маткової кровотечі, яка медикаментозно не купірувалась, гр. ОСОБА_11 потребувала хірургічного ге¬мостазу у відповідності до вказаного Клінічного протоколу. В той же час дані Історії пологів не дозволяють встановити дійсний об'єм медикаментозного лікування кровотечі утеротоніками породіллі ОСОБА_11 у період з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015, а, отже, і відповісти на питання, коли саме повинно було розпочатись хірургічне лікування кровотечі.
За даними Карти моніторингу кардіореспіраторної стабільності пацієнтці протягом перших 30 хв кожні 5 хвилин вимірювався тиск, пульс, SРО2, частота дихання та ін., а потім через 30 хв та кожну годину. Тобто породілля знаходилась під достатнім медичним наглядом у ранньому післяопераційному періоді.
За даними Історії пологів № 731 у гр. ОСОБА_11 30.09.2015 під час проведення біологі-чної проби на введення одногрупної еритроцитарної маси виникла гемолітична трансфузійна реакція («гемотрансфузійний шок»), яка, в подальшому, зокрема проявилась анурією та була підтверджена гістологічно наявністю еритроцитів у канальцях нирок. Тобто, постгеморагічна анемія, яка виникла у післяпологовий період у гр. ОСОБА_11 була обтяжена розвитком гемолітичної трансфузійної реакції під час спроби трансфузії ерит¬роцитарної маси 30.09.2015. В той же час слід зазначити, що враховуючи клінічний стан, значне підвищення печін¬кових проб (загальний білірубін, АлАТ, АсАТ) та зниження тромбоцитів при поступленні в ІФОПЦ, встановлення НELLP-синдрому було обгрунтованим. В програмі терапії НELLP-синдрому допустиме застосування таких методів як плазмо-форез; гемосорбція (штучна нирка); введення великих доз гормонів; тромбоконцентрату.
Рішення транспортувати породіллю ОСОБА_11 о 12:40 30.09.15 у супроводі анестезіолога-реаніматолога до Івано-Франківського обласного пологового центру було прийнято правильно.
Експерт ОСОБА_24 вказала, що вивчала всі надані матеріали та гістологічні дослідження, які проводила ОСОБА_25 , і з іншими колегами формувала висновок. Стверджувала, що з 17 год по 8 год відсутні записи по крововтраті. О 08:20 є запис про 1200 мл крові, тому вони його брали до уваги, оскільки інших даних не було.
За клінічними протоколами при кесарському розтині від 750 до 1 літра - норма крововтрати. Натомість крововтрата 550 мл при кесарському розтині викликає сумніви. Згідно з протоколом переливання крові та її компонентів (плазма свіжа і плазма заморожена), було перелито гілоризин 500, а біля решти призначень немає відмітки, чи такі влиті, тому не можна сказати про достатність. Об'єм крововтрати 550 мл (кесарський розтин), 470 мл, 60 мл, 150 мл. Щоб встановити скільки це рідкої крові, треба помножити мінімум на 2, тому загально це буде більше 1800 мл. З піхви виділилось 150 мл згустків, саме цей розмір слід помножити на 2, тому отримуємо ще більшу цифру. 30.09.2015 о 08:40 вказало, що загальна крововтрата 1200 мл. Якщо звернути увагу на аналізи в історії хвороби та в журналі, вони не збігаються. 1800 мл це крововтрата, зазначена лікарями. Дана цифра свідчить, що жінка потребувала переливання, яке було призначене і на яке вона дала реакцію. Але призначене таке було правильно. Після пологів жінка була під постійним наглядом лікарів. Переливання еритроцитарної маси запустило процес, з яким лікарі не змогли справитись. Набір гістологічних препаратів не відповідав дійсності. Вони не могли двічі додати один і той самий показник, оскільки загальний розмір по крововтраті був би значно більший. В історії пологів ніде не визначено, що 400 мл крововтрати з пеленок, які зважувались вночі та зранку, це один і той же показник, тому вони його рахували двічі при обрахунку загальної кількості крововтрати.
Суд першої інстанції ретельно проаналізував вищевказані докази та обґрунтовано зазначив, що у висновку експерта № 101 взято до уваги дані лабораторних досліджень за 30.09.2015, у тому числі аналіз крові о 08:40, які містяться в історії пологів № 731, проте, як встановлено вище, записи про такі дослідження відсутні в Журналі реєстрації гематологічних аналізів. Суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні з показань свідків та даних з лабораторних журналів, було встановлено, що кров у ОСОБА_11 30.09.2015 після 08 години ранку відбиралась один раз. Результат її дослідження занесено в журнал о 09:25. І саме такий результат є дійсним. Крім того після проведення даної експертизи органом досудового розслідування було втрачено паталогоанатомічні препарати (шматочки органів та тканин, залиті формаліном, скельця гістологічних препаратів плаценти, парафінові блоки та інші скельця з відповідними взірцями сирого матеріалу), що унеможливило надалі перевірити правильність проведення експертних досліджень та дати відповіді на інші питання, які мають значення для даного кримінального провадження, з урахуванням тих обставин, які встановлені під час судового розгляду та не були взяті до уваги органом досудового розслідування, тому такий доказ не може слугувати беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_8 та лягти в основу вироку суду, тим більше, що він не підтверджений іншими доказами, суперечить даним паталогоанатомічного дослідження, висновкам Міністерстава охорони здоров'я, за результатами проведених розслідувань.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що у висновку експертів № 127, 128/22 містяться суперечливі дані щодо об'єму крововтрати породіллі ОСОБА_11 , які, зумовлені суперечливими даними, які містяться в медичних документах як Долинської ЦРЛ, так і Івано-Франківського ОПЦ. Крім того, у вказаному висновку зазначено про невідповідність кількості гістологічного дослідження органів трупа, яка надавалась до бюро СМЕ Івано-Франківської області та до ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України», наявність різноманітності морфологічної картини у вищевказаних фрагментах тканин, результати дослідження ДНК, що не дозволяє встановити причину смерті ОСОБА_11 та відповідно не дало можливості встановити наявність/відсутність причинно-наслідкового зв'язку між наданням медичної допомоги та смертю ОСОБА_11 .
Суд першої інстанції встановив, що неналежне ведення медичної документації та різні дані в медичних документах та висновках, втрата сирого матеріалу унеможливили дати однозначний висновок про причини смерті ОСОБА_11 та належність/неналежність надання медичної допомоги лікарями в різні проміжки часу. Також експерти зазначили про відсутність відміток про застосування (введення) деяких препаратів (міролют, кантрікал тощо), що не дозволило встановити об'єм застосованої замісної терапії та медикаментозного лікування кровотечі утеротоніками породіллі ОСОБА_11 у період з 17:00 год 29.09.2015 до 08:05 год 30.09.2015.
Суд першої інстанції зазначив про те, що допитані в судовому засіданні експерти не змогли дати категоричного висновку про причини смерті ОСОБА_11 та зазначити, які конкретно дії (бездіяльність) ОСОБА_8 призвели до смерті породіллі.
Суд першої інстанції встановив, що кесарів розтин проведено ОСОБА_11 29.09.2015 о 15:51 і в цей же час (15:51) вона була переведена в післяоперційну палату, хоча, як встановлено з вищеописаних медичних документів, показань обвинуваченої та свідків, які брали участь в операції, оперативне втручання тривало не менше 45-ти хвилин, після чого породілля була виведена із стану наркозу та вже тоді була переведена в післяопераційну палату, де за нею до 18 години здійснював спостереження анастезіолог ОСОБА_15 . Про проведення операції на її зміні ОСОБА_8 не було повідомлено, про наявність післяопераційної хворої їй стало відомо від молодшого медичного персоналу тільки в межах 18 години, після чого вона відразу відправилась до неї в палату, де ще перебував згаданий анастезіолог. Останній зробив свої призначення, у свою чергу черговий лікар ОСОБА_8 , оглянувши породіллю, призначила їй відповідні крапання, кровоспинні та препарати для скорочення матки. Також зобов'язала медичний персонал змінювати пеленки для контролю за крововтратою.
Суд першої інстанції вважав необґрунтованим посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_8 всупереч своїх посадових обов'язків та наказу МОЗ України № 624 від 03.11.2008 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 "Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги" здійснювала огляд і обстеження пацієнтки ОСОБА_11 несвоєчасно і без дотримання встановленого графіку, що призвело до невиявленої кровотечі в ранньому післяпологовому періоді, оскільки, коли ОСОБА_8 приступила на чергування, операція була розпочала іншим складом лікарів, які і здійснювати перші дві години огляд та обстеження прооперованої жінки та не передавали її черговому лікарю, що підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 . Після 18 години, коли ще в палаті біля породіллі був анестезіолог, ОСОБА_8 оглянула її та зробила відповідні призначення, які відразу почали вводитись в присутності акушерки ОСОБА_27 . По закінченню зміни акушерку ОСОБА_27 о 20 годині змінила акушерка ОСОБА_28 , яка була звільнена від інших обов'язків та здійснювала практично безперервний догляд за ОСОБА_11 , у тому числі до завершення введення внутрішньовенних крапельниць хворій, які мали місце до 3 години ночі. Останні здійснювали і постійний контроль за післяпологовими виділеннями, про що повідомляли чергового лікаря, у присутності якої проводилися зважування пеленок та якою здійснювався контроль за інволюцією матки. Тобто з вищевказаного слідує, що за ОСОБА_11 здійснювався постійний контроль медичним персоналом. У період з 18:00, коли ОСОБА_8 було передано під нагляд пацієнтку, до 20:15 год було проведено замір крововтрати (переважено пеленки), призначено додаткове лікування, яке зупинило кров'яні виділення, про що повідомлено завідувача відділенням. Було вирішено також провести додаткові маніпуляції. ОСОБА_8 призначила додаткові лабораторні обстеження, за результатами яких стан породіллі був визначений як задовільний. Такий її стан зберігався протягом цілої ночі, про що свідчать дані аналізів, які на ранок (07-07:30 30.09.2015) були незмінними за виключенням незначного падіння гемоглобіну на 5 одиниць, що притаманне для післяопераційних станів. Жінка залишалася на одній пеленці.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 доповіла про стан породіллі керівництво, а погіршення стану останньої відбулося по закінченню її чергування, після призначення та введення 30.09.2015 відповідних препаратів іншими лікарями Долинської ЦРЛ й реакції організму на них, про що було повідомлено адміністрацію ОПЦ.
Більше того, під час розгляду кримінального провадження знайшло своє підтвердження, що на час чергування ОСОБА_8 крововтрата ОСОБА_11 складала 400 мл, що було встановлено шляхом переважування пеленок, про що здійснено запис у історії пологів. За встановленого об'єму крововтрати саме обвинуваченою було прийнято рішення про введення хворій додаткових препаратів, про що вказано в листку призначень, застосування яких до 20 години стабілізувало стан породіллі, що підтвердила потерпіла ОСОБА_26 , свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . Будь-яких доказів на підтвердження того, що саме в період чергування ОСОБА_8 мала місце крововтрата більше 1,5 % від маси тіла породіллі, не надано, як і не встановлено, що проведені обвинуваченою протягом її зміни маніпуляції були недостатніми, а ситуація такою, що потребувала додаткового медичного реагування. Про відсутність показів, які свідчили б про необхідність вжиття ОСОБА_8 будь-яких інших заходів по реагуванню на стан породіллі під час її чергування, свідчить і той факт, що на ранок по закінченні її зміни після огляду ОСОБА_11 іншими лікарями не було встановлено необхідності приймати будь-які рішення щодо породіллі, її стан був задовільний, що підтвердили свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 . Вже і після консультації з приводу стану жінки, з Івано-Франківського ОПЦ у Долинську ЦРЛ було направлено тільки одного консультанта ОСОБА_31 , а не операційну бригаду, що також підтверджує, що ще станом на ранок необхідності оперативного реагування на стан породіллі не було. При цьому обласний спеціаліст по приїзді в Долинську ЦРЛ, будучи допитаним в якості свідка, також підтвердив, що стан ОСОБА_11 при встановленому об'ємі крововтрати був задовільний, будь-яких операційних втручань вона не потребувала, а її стан був зумовлений ускладненим гестозом (HELLP-синдромом), у зв'язку з чим було прийнято рішення направити її для лікування виявлених ускладнень в ОПЦ.
Суд першої інстанції звернув увагу, що, починаючи з 08:05 год 30.09.2015, коли ОСОБА_8 закінчила спостереження за ОСОБА_11 та передала її під нагляд лікуючому лікарю, в історії пологів № 731 та відповідних медичних журналах уже містяться суттєві розбіжності: дані, вказані в історії пологів не відповідають дійсним обставинам, як в частині проведення консілярних оглядів, так і щодо призначених лабораторних досліджень, їх проведення та результатів, а також стану ОСОБА_11 , про що вже зазначалось у вищеописаних порівняльній таблиці, показаннях свідків та експерта ОСОБА_24 . Натомість будь-яких суперечностей у вищевказаних медичних документах під час чергування ОСОБА_8 не виявлено.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого об'єктивного підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються доказами, які належним чином оцінені судом першої інстанції.
Інших доводів щодо незаконності постановленого судового рішення, які б давали підстави для його зміни чи скасування, та які б спростовували висновки суду першої інстанції у апеляційній скарзі не наведено.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із статтею 8 КІІК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права за свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Статтею 9 КПК України на слідчого, прокурора покладений обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.ч. 2, 6 ст. 22 КПК України).
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
За змістом ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Частиною 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку, оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що вищевказане кримінальне провадження тривалий час перебувало на розгляді у суді першої інстанції, який повинен був вжити більш ефективних заходів щодо своєчасного розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи на підставі дослідження всіх матеріалів представлених у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає виправдувальний вирок законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим залишає апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5