Провадження № 33/803/2658/24 Справа № 175/8158/24 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
29 жовтня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю: ОСОБА_2
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 19 квітня 2024 року о 19-05 год. в м. Підгородне по вул. Пісенна, 59, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) і на вимогу працівника поліції в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 вказує, що справа була розглянута без його участі, а оскаржену постанову його захисник отримав лише 07 жовтня 2024 року, про що свідчить розписка в матеріалах справи.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постанова суду винесена з порушенням вимог ст. 268 КУпАП та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. В матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає про порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп'яніння, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки йому взагалі не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці та не направлено і не забезпечено доставку до медичного закладу протягом двох годин. Направлення на огляд було виписано поліцейським вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи наявний акт огляду на стан сп'яніння, де зазначено, що він відмовився від огляду, однак такий акт складається лише у разі проходження огляду.
Крім того вказує на порушення ст. 266 КУпАП, оскільки в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, один з яких підтвердив про керування ним транспортним засобом, а пояснення іншого свідка ОСОБА_3 взагалі відсутні в матеріалах справи, а на відеозаписі не зафіксований факт керування ним автомобілем, встановлення ознак алкогольного сп'яніння та вимоги працівника поліції пройти у визначеному порядку огляд та відмови його від проходження цього огляду, а також не роз'яснено право проходження такого огляду в медичному закладі у разі його відмови.
Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає ст. 256 КУпАП та не може бути належним доказом, як і рапорт поліцейського.
Таким чином вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Захисник в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, місце та час апеляційного розгляду та не заперечував проти його проведення за його відсутності та за участі захисника. Останній підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд зважає на те, що хоча останній і був повідомлений про час та дату судового засідання, проте не брав участі в судовому засіданні, а у справі відсутні відомості про надсилання ОСОБА_1 копії оскарженої постанови відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення його права особи на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи висновок про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 489258 від 19 квітня 2024 року, диском з відеозаписом подій, актом огляду, направленням на огляд, поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та рапортом.
Відеозаписом зафіксовані явні ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , який фактично не міг встояти на ногах, млява мова, нечітка хода, агресивна та неадекватна поведінка по відношенню до працівників поліції. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння підтвердили свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду та в письмових поясненнях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 пояснив, водій автомобіля ЗАЗ Славута днз НОМЕР_1 , на великій швидкості рухався вулицею, на якій гуляли діти, яких він ледь не збив. Вони його зупинили, зробили зауваження, а коли побачили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, забрали ключі і повідомили на лінію 102.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується поясненнями свідків та письмовими доказами у справі, чим спростовують ключові доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність факту керування.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...
Апеляційний суд не може погодитись з твердженнями ОСОБА_1 та захисника про не доведеність факту керування, оскільки він не зафіксований відеозаписом, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
Доводи захисника про порушення порядку проведення огляду спростовуються, письмовими поясненнями свідків, протоколом та актом відповідно до яких ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, який відмовився, тому працівники поліції, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), склали стосовно останнього протокол.
Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, письмовими поясненнями свідків та письмовими доказами у справі, тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху).
За частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративно-караним є діяння, яке полягає, в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп'яніння.
За порушення водієм обов'язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп'яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, відомчих інструкцій МВС, МОЗ та судової практики Європейського суду з прав людини, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам захисту, на яких акцентовано увагу в судовому засіданні та апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі, які ОСОБА_1 тлумачить на користь захисту, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун