Провадження № 22-ц/803/10760/24 Справа № 175/1435/23 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
про залишення апеляційної скарги без руху
29 жовтня 2024 року м.Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Городничої В.С., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежою,-
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежою, відмовлено в повному обсязі (а.с. 113-115).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 23.10.2024 року подала апеляційну скаргу безпосередньо до суду першої інстанції, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с. 117-124).
Матеріали цивільної справи №175/1435/23 надійшли до Дніпровського апеляційного суду 24.10.2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.
Разом з тим, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, було встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки апелянтом не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Однак, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначила, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.
Разом з тим, апелянтом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища. Достатнім доказом на підтвердження скрутного майнового стану апелянта може бути відповідна довідка від державних фіскальних органів із зазначенням відомостей про усі офіційні джерела доходів останнього.
Разом з тим, надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.10.2024 року не є достатнім доказом, оскільки взагалі не відображає розмір доходу апелянта за попередній календарний рік, а лише відображає дохід за період з 1 по 3 квартал 2024 року, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначити чи дійсно розмір судового збору, який підлягає сплаті апелянтом за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року перевищує 5% від річного доходу апелянта за попередній календарний рік, що в своє чергу свідчить про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Окремо слід звернути увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону України «Про судовий збір» не внесено.
Слід зазначити, що відмова у звільнені від сплати судового збору не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає апелянту у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
З огляду на зазначене, клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року, не підлягає задоволенню.
При зверненні до суду у 2023 році з позовом до суду першої інстанції позивачами було заявлено вимогу майнового характеру та визначено ціну позову 299 448,56 грн, 1 % від якої становить 2 994,49 грн.
Згідно п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду, сума судового збору становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, апелянту необхідно відповідно до Закону України «Про судовий збір» сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 491,74 грн (2 994,49 грн * 150 %) за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: UA658999980313191206080004628;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Дніпровський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Крім того, згідно п. 4 ч. 8 ст. 14 ЦПК України, якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Разом з тим, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в паперовій формі, яка скріплена її власноручним підписом.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим, в порушення п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність у ОСОБА_1 електронного кабінету.
За таких обставин апелянту необхідно подати до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету, тобто, оформлену у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, разом із копіями скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
Апеляційний суд також повідомляє, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29 червня 2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Так, ч. 5 ст. 14 ЦПК України, встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. (ч. 8 ст. 14 ЦПК України).
Разом з цим, Дніпровський апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що реєстрація ОСОБА_1 в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною.
Більше інформації за посиланням https://wiki.court.gov.ua/pages/viewpage.action?pageId=5964502.
Зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі (адреса в мережі Інтернет https://id.court.gov.ua/).
Зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (адреса в мережі Інтернет https://cabinet.court.gov.ua/login).
При цьому, суд наголошує, що обмеження, що пов'язанні з використанням підсистеми «Електронний суд» є легітимними, пропорційними та не перешкоджають доступу до правосуддя, тому що носить елемент правової дисципліни, яких законодавець зобов'язав обов'язково зареєструватися користувачами цих підсистем.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, недоліки необхідно усунути в строк який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Оскільки, вказані обставини перешкоджають розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору з наданням оригіналу квитанції.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Повідомити апелянта, що усунення недоліків необхідно вчинити шляхом:
- подачі апеляційному суду оригіналу документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, для долучення до матеріалів справи;
- подання апеляційної скарги в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність у апелянта електронного кабінету, тобто, оформлену у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, разом із копіями скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити апелянту, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційна скарга буде визнана не поданою та повернута особі, яка її подала.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: В.С. Городнича