Справа № 752/26374/23
Провадження № 2-др/752/86/24
Іменем України
21 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зінченко Ольги Володимирівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у цивільній справі № 752/26374/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики , -
до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зінченко О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у цивільній справі № 752/26374/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Згідно вимог заяви представник позивача просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 15 000 грн.
У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги про ухвалення додаткового рішення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 91 421, 50 грн. та судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що у Договорі № 1 про надання правничої допомоги (правової) допомоги від 01.09.2023, який укладений між Зінченко О.В. та ОСОБА_1 , а саме п. 4.5 визначено, що факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, що є невід'ємною частиною даного договору.
Проте, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт надання Зінченко О.В. правничих послуг позивачу ОСОБА_1 під час підготовки та розгляду справи № 752/26374/23, а відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість зави та відмовити у її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 133, 138, 141, 247, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зінченко Ольги Володимирівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у цивільній справі № 752/26374/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею
(частина 2 статті 261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття355 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).
Суддя: Плахотнюк К.Г.