Справа № 752/20158/23
Провадження № 2-др/752/131/24
Додаткове Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
з участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пікалова Владислава Серігйовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька, -
у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2024 року позовні вимоги задоволено.
10.09.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пікалова Владислава Серігйовича звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за розгляд заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 . Просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 71 314,00 грн.
У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги про ухвалення додаткового рішення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до правил ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішив питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 ЦПК України.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
За правилами ст. ст. 133, 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
ЄСПЛ у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом паяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,, третя особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька задоволено.
Крім того встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька задоволено, про що зазначила у відзиві на позов.
Як убачається зі змісту рішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу судом не вирішувалося.
Судом також встановлено, що 03.08.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та АО «Стоїк» в особі представника Пікалова В.С. укладено договір про надання правничої допомоги № 3, в якому сторони зазначили, що вартість послуг за надання правничої допомоги оплачується у такому порядку:
За збір документів, інформації, підготовку та подачу до суду позову про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька, довіритель зобов'язується сплатити Виконавцю винагороду за 800 дол. США.;
За кожне судове засідання, в якому взяв участь виконавець або інша визначена цим договором особа як особисто, так і в режимі відеоконференції у справі , довіритель сплачує виконавцю суму у гривнях еквівалентну 100 долларам США. У разі, якщо судове засідання не відбулося з незалежних від адвоката причин, однак адвокат з'явився в суд, то оплаті підлягає сума у гривнях еквівалентна 50 доларів США.;
У разі задоволення позову про виключення відомостей про довірителя як батька довіритель зобов'язується сплатити виконавцю винагороду у гривнях еквівалентну 1000 доларам США. Вказану суму довірител сплачує протягом 10 днів після отримання документів про виключення відомостей про батька.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.01.2024 року позивачу надано наступну правову допомогу:
Збір документів, інформації, підготовка та подача позовної заяви про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька вартістю 29 754, 00 грн.;
Участь адвоката в судовому засіданні 31.01.2025 року вартістю 3 780 грн.;
Гонорар успіху згідно договору про правову допомогу вартістю 37 780 грн.
Крім того, судом встановлено, що позивачем фактично було сплачено кошти за надані послуги з правничої допомоги у розмірі 29 754 грн., що підтверджується платіжною квитанцією.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, котра заявлена до відшкодування за збір документів, інформації, підготовка та подача позовної заяви про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька та участь адвоката в судовому засіданні у розмірі 33534 грн. є надмірною та не обґрунтованою враховуючи характер наданої правової допомоги.
Таким чином, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, з відповідача підлягає стягненню сума витрат, що складається з витрат за підготовку і подачу позовної заяви у розмірі 4000 грн. та 2000 грн. за участь в підготовчому та судовому засіданні.
Щодо гонорару успіху у розмірі 37 780 грн. суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху».
При цьому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Виходячи із критерію співмірності, визначеного у частині четвертій статті 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що гонорар успіху у розмірі 37 780 грн. не підлягає відшкодуванню відповідачем, адже такі витрати завищені, фактично не понесені та не є обов'язковими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пікалова Владислава Серігйовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце прложивання : АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 ,00 ( шість тисяч) грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя К.Г. Плахотнюк