Справа № 752/7441/24
Провадження № 2/752/4420/24
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом т овариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
у квітні 2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12 листопада 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 на підставі заявки - анкети № 3336330 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України), був укладений Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961957694/2. Згідно умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 4430 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, ТОВ «Інфінанс» було перераховано грошові кошти в розмірі 4430 грн.. Підписанням акцепт оферти відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з правилами та йому було надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ « Інфінанс » відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 0961957694/2 від 05.11.2020.
10 березня 2023 року відповідно до договору відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі і до відповідача за договором позики № 0961957694/2 від 05.11.2020.
Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість станом на 15 березня 2024 року в сумі 124516,38 грн., які складаються із заборгованості за тілом кредиту 4430 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 120086,38 грн., з яких, позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути у розмірі 54077 грн., з яких 4430 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 49647 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс».
Позивач просить суд стягнути із відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики в розмірі 54077 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 61-62). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.
В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.
Позивач ТОВ «Коллект Центр» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника (а.с. 2-4).
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останнього, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 66).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.
Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що 5 листопада 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961957694/2 та отримання кредиту згідно заявки - анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 3336330 від 12 листопада 2020 pоку, що акцептована відповідачем 12 листопада 2020 pоку, шляхом підписання електронним підписом відповідача (а.с. 6, 7).
Згідно умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 4430 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом. Максимальна відсоткова ставка 3,5 % за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов договору.
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст 641, 644 Цивільного кодексу України.
Згідно заявки-анкети № 3336330 від 12 листопада 2020 року (а.с. 5), договір про надання позики підписано позичальником 12 листопада 2020 електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Тобто, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, ТОВ «Інфінанс» було перераховано грошові кошти в розмірі 4430 грн..
Підписанням договору позики відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Правилами надання коштів у позику, передбачено, що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Відповідно до п. 2.8 Правил строк користування кредитом не може перевищувати строк дії договору фінансового кредиту.
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. Нарахування процентів здійснюється також у неробочий чи святковий день. (п. 6.4 Правил).
Повернення заборгованості здійснюється одним платежем по закінченні строку користування поточного кредиту, встановленого в договорі (п. 6.6 Правил).
Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір 0961957694 від 05.11.2020 ідентифікований ТОВ «Інфінанс». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 7r9d7s, час відправки ідентифікатора позичальнику 12.11.2020, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор 380961957694 (а.с. 21 зворотний бік).
Згідно з квитанцією за сплату №72192061 від 12.11.2020 на карту НОМЕР_2 зачислено 4430 грн. через термінал: ipay.ua. (а.с. 22).
Відповідно до листа ТОВ «Інфінанс» до ТОВ « Вердикт Капітал» від 16.12.2021 надано інформацію щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено ТОВ «Вердикт Капітал», а саме: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , № договору позики 0961957694, № транзакції 72192061 (а.с. 22 зв.).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Інфінанс» ОСОБА_1 станом на 16.12.2021 здійснено наступні нарахування: залишок основної суми 4430 грн., днів користування 399, днів прострочення 369, нараховано сума % - 59539,35 грн, борг за % становить 59616,88 грн. (а.с. 23).
16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітао» (фактор) укладено договір факторингу № 16-12/21, відповідно до п. 2.1 клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату грошової вимоги у сумі 78785588,40 грн., а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а.с. 26-28).
Відповідно п. 2.4. договору фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
Пунктом 2.5 договору факторингу передбачено, що фактор має право здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі.
На підставі п. 6.1.3 договору факторингу, реєстр боржників (додаток № 3) передається фактору за актом приймання-передавання (додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта відповідно до розділу 7.
Відповідно до п. 6.1.4 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників. Після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 396244,65 грн. (п. 7.1 договору факторингу).
Днем здійснення фінансування вважається день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунки клієнта (п. 7.3 договору факторингу).
17 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Інфінанс» фінансування у повному обсязі у розмірі 396244,65 грн. (а.с. 28).
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 17.12.2021 до договору факторингу №16-12/21 від 16.12.2021 ТОВ «Інфінанс» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржників в кількості 1947 на загальну суму простроченої заборгованості - 78785588,40 грн (а.с. 31).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №16-12/21 від 16.12.2021 ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» на умовах передбачених договором факторингу №16-12/21 від 16.12.2021 право вимоги заборгованості до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 0961957694 від 05.11.2020 року, дата закінчення договору 12.12.2020, сума виданого кредиту 4430 грн., заборгованість по процентам 59616,88 грн., загальна сума заборгованості 64046,88 грн. (пункт реєстру 1925) (а.с. 28 зв.-30, 32).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 заборгованість по основній сумі кредиту становить 4430 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 59616,88 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору 60469,50 грн., загальна сума становить 124516,38 грн. (а.с. 24).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (далі - договір № 10-03/2023), відповідно до п. 2.1 первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у додатку № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договором позики з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку визначених договором. Право вимоги, що є предметом цього договору належать первісному кредитору на підставі зокрема договору факторингу № 16-12/21 від 16.12.2021 між первісним кредитором (ТОВ «Вердикт Капітал») та ТОВ «Інфінанс» (а.с. 33-35).
Відповідно до п. 5.1. договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору реєстри боржників та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором.
Згідно п. 5.1.1. та п. 5.1.2. реєстри боржників передаються за актом прийому передачі не пізніше наступного робочого дня після підписання договору.
Відповідно до п. 5.2. права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.
Відповідно до п. 7.1. сторони домовилися що за відступлення права вимоги за Договорами позики, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 794503,18 грн..
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 10.03.2023 до договору №10-03/2023 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) передав, а ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) прийняв реєстр боржників кількістю 29141. Після цього, з урахуванням умов договору №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 36).
Відповідно довитягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року за порядковим номером 18551 значиться ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за кредитним договором № 0961957694/2, дата укладення договору - 05.11.2020, дата закінчення договору - 12.12.2020,сума виданого кредиту 4430 грн, заборгованість по процентам 120086,38 грн, загальна сума заборгованості 124516,38 грн (а.с. 36 зв.-38, 39).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 15.03.2024 виготовлений ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту на дату відступлення права вимоги (10.03.2023) та на дату розрахунку (15.03.2024) становить 4430 грн., заборгованість за відсотками 120086,38 грн. (а.с. 25).
Тобто, позивач ТОВ « Коллект Центр», після набуття права вимоги до відповідача жодних додаткових нарахувань не здійснював.
При цьому, у тексті позовної заяви позивач зазначає, що, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 54077 грн., з яких: 4430 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 49647 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс».
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Інфінанс» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 12 листопада 2020 року отримав одноразовий ідентифікатор: 7r9d7s за допомогою якого підписано вищевказаний договір надання позики.
Оскільки договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах, тому він є укладеним в електронній формі у спосіб, визначений законом.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21 ).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором № 0961957694/2 від 5 листопада 2020 року не суперечить статті 514 ЦК України, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 15.03.2024, виготовленим ТОВ «Коллект Центр», заборгованість за тілом кредиту на дату відступлення права вимоги становить 4430 грн., заборгованість за відсотками - 120086,38 грн. (а.с. 25).
Разом з тим позовній заяві, позивач зазначає, що, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 54077 грн., з яких: 4430 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 49647 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс».
Судом встановлено, що на дату відступлення права вимоги ТОВ «Інфінанс» заборгованість ОСОБА_1 складала 64046,88 грн., з яких 4430 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 59616,88 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду ч. 1 ст. 1048 ЦК України є регулятивною за своєю правовою природою, а тому проценти за користування кредитними коштами (плата за користування кредитом) можуть нараховуватись лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Розмір процентів за користування кредитом, нарахованих на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України не може бути зменшений судом.
Враховуючи вищезазначене, в тому числі й те, що позивач висловив бажання стягнути заборгованість за відсотками станом на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс», саме в розмірі 49647 грн., суд вбачає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 54077 грн., з яких: 4430 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 49647 грн. - заборгованість за відсотками.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн. (а.с. 1).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн..
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 02-01/2023 від 2 січня 2023 року про надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 60 зв. - 61); копію прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 62); платіжну інструкцію №413000008 від 09.02.2024 року на суму 51000 грн. за надання правової допомоги згідно Договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с. 63); заяву про надання юридичної допомоги №1385 від 07.02.2024 року (а.с. 64) витяг з акту про надання юридичної допомоги від 13.02.2024 (а.с. 66).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 цс 18); від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 цс 20).
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, відсутність заперечень відповідача, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 3028 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «Колект Центр».
Керуючись ст. ст. 207, 509, 514, 525, 526, 611, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133 м. Київ вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0961957694/2 від 05.11.2020 в розмірі 54077 (п'ятдесят чотири тисячі сімдесят сім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133 м. Київ вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк