Справа № 344/19281/24
Провадження № 1-кс/344/7681/24
25 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42023092780000066 від 30.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №1-РС від 22.02.2023 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду механіка-водія НОМЕР_2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 21.04.2023, приблизно о 08 годині 00 хвилин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та до 24.10.2024 проводив службовий час на власний розсуд.
24.10.2024 солдат ОСОБА_4 доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 у Збройних силах України до органу досудового розслідування - П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, де останній повідомив про бажання продовжити проходити військову службу.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 приблизно о 08 годині 00 хвилин 21.04.2023, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин був відсутній на військовій службі по 24.10.2024, проводячи час на власний розсуд.
24.10.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру особисто під підпис у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину та обґрунтованість оголошеної йому підозри повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 та іншими матеріалами у їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що перебував у лікарні, після здійснював догляд за мамою та сам знову потрапив до лікарні. Вказав що внести заставу немає змоги.
Захисник в судовому засіданні вказала, що підозрюваний дійсно хворів, виявляє бажання продовжити службу у ЗСУ, в обранні такого запобіжного заходу просила відмовити та застосувати відносно підозрюваного домашній арешт за місцем служби.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
24.10.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру особисто під підпис у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч. ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме :
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення розташування військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, до 24.10.2024 переховувався від органу досудового розслідування, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Згідно ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Статтею 183 КПК України встановлено право слідчого судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260,261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочину, його вік, сімейний стан, стан його здоров'я.
Слідчий суддя дійшов до переконання про необхідність визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк до 23 грудня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Оскільки підозрюваний не був затриманий, то строк тримання під вартою йому слід рахувати з 25.10.2024.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 грудня 2024 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу - 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 23 грудня 2024 року включно обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи де знаходиться військова частина в якій він служить, без дозволу слідчого, прокурора або суду, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;
- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 25.10.2024 року о 14 год. 40 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1