Справа №: 343/1702/24
Провадження №: 2-а/343/28/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого суддi - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франкківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі -
Позивач ОСОБА_1 02.08.2024 звернувся в Долинський районний суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області , в якому просить :
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664758 від 23.07.2024 року та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664840 від 23.07.2024 року, а провадження у справах про адміністративні правопорушення закрити;
стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 липня 2024 року він виявив в додатку «Дія», що на нього накладено стягнення у вигляді штрафу і винесено щодо нього дві постанови. Згідно даних з його електронного кабінету водія та додатку «Дія» на нього було винесено дві постанови, а саме: постанова ЕНА 2664840 від 23.07.2024 та постанова ЕНА 2664758 від 23.07.2024, в яких вказано однакова ч.4 статті 122 КУпАП, за якими його притягують до адміністративної відповідальності, а саме: за порушення п.12.9 ПДР України - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, передбаченої знаками 3.29, 3.31, 30.3.
Також з постанов вбачається, що порушення було вчинене в один день, при цьому описуються одні і ті ж самі обставини вчинення адміністративного правопорушення в обох постановах «Водій керуючи ТЗ рухався в зоні дії д/з 3.29 (70км/год) зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год. Швидкість вимірювалася одним приладом TruCam ТС000632. Фото відео з П/В Motorola 475808475684».
Таким чином на нього складено дві постанови з різними реквізитами з однаковим описом обставин вчинення адміністративного правопорушення, за кожну з яких його зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1700 гривень.
Відтак вважає, що вище згадані постанови є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню.
Як зазначено, відповідно до оскаржуваних постанов, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.
У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Разом з тим, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, , оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч.2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку, що здійснює фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідачем разом з постановами не надано доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70 та взагалі відсутні будь які докази щодо вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто, не є можливим встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Постанови не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом
Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.5 ст.122 КУпАП, притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірним (а.с.1-5).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 справа № 343/1702/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.16).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.08.2024,відкрито провадження у справі № 343/1702/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі .Призначено підготовче судове засідання за участю сторін на 28.08.2024. Відповідачу в строк до 28 серпня 2024 року запропоновано подати відзив на позов (а.с.17).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.08.2024, закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.22)
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Ярошенко О.М. ( довіреність №23145/41/3/01-2023 від 19.12.2023 а.с.45) , 13.09.2024 подала відзив на позовну заяву про скасування постанови, в якому зазначила, що основними доводами адміністративного позову є те, що відповідач фіксував порушення швидкісного режиму тримаючи прилад ТruСаm в руках та неправомірно притягнув позивача до відповідальності.
Вважає вказані вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до змісту постанови серії ЕНА №2664758 від 23.07.2024 поліцейським роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 під час несення служби на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, 225 км 23.07.2024 за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСаm 20/20 (серійний номер
ТС000632) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу Тойота Кемрі з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ,більше ніж на 50 км/год, чим порушив п. 12.9.б ПДР України.
Після чого транспортний засіб було зупинено на підставі п.3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейський представився та ознайомив позивача з доказами вчиненого ним порушення пункту 12.9.б ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Під час розгляду справи поліцейський здійснював відеофіксацію на нагрудний портативний відеореєстратор Motorola VВ400 475808, 475684 в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС № 1026 від 18.12.2018, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999 «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальної передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, поліцейським ні в якій мірі не було обмежено позивача скористатися правовою допомогою та не були порушені інші його права, оскільки інспектором був застосований спрощений порядок розгляду справи.
Щодо наявності в електронному кабінеті «ДІЯ» двох ідентичних постанов, винесених відносно позивача 23.08.2024 може пояснити, що винесена постанова задублювалась через технічний збій в роботі системи ІПНП.
Відділом адміністративної практики УПП в Житомирській області ДПП дублюючу постанову серії ЕНА №2664840 було скасовано та видалено із системи.
Твердження позивача щодо відсутності можливості сплати штраф по оспорюваній постанові у зв'язку із тим, що постанов дві та обидві мають різні реквізити не відповідають дійсності, оскільки позивачем на місці зупинки транспортного засобу було отримано копію, про що проставлено підпис у відповідній графі постанови.
Відповідне підтверджується відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Позивача було ознайомлено зі змістом винесеної постанови та роз'яснено порядок її оскарження та строки сплати штрафу. Постанова виносилась у присутності позивача на місці зупинки транспортного засобу та позивачем було отримано копію постанови на місці зупинки транспортного засобу під розписку.
Щодо порушення позивачем правил дорожнього руху в частині перевищення встановлених обмежень швидкості руху в зоні дорожнього знаку 3.29 необхідно зазначити, що таке порушення відображено на роздруківці 1721746025_u9000_0723_144705.jmf, яка отримана шляхом друку через спеціалізовану комп'ютерну програму з лазерного вимірювача швидкості LТІ 20/20 ТгuСАМ, на якій зокрема зафіксовано транспортний засіб Тойота Кемрі з номерним знаком НОМЕР_1 , що рухався зі швидкістю 123 км/год о 14 годині 47 хвилин на автодорозі М-06 Київ-Чоп 225 км.
Також на роздруківці міститься система географічних координат з кутовими величинами місця події.
Інспектор виніс постанову за ч. 4 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 1700 грн., відповідно до санкції статті.
В якості доказу перевищення швидкості є відповідне фото та відеозапис з приладу LТІ 20/20 ТгиСаm (серійний номер ТС000632), на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача.
Крім того, фото з приладу LТІ 20/20 ТгuСаm фіксує автомобіль саме позивача, а в оскаржуваній постанові зазначено місце розгляду справи а/д М-06 Київ-Чоп, 225 км.
Крім того копією схеми розміщення дорожніх знаків надається інформація про дорожні знаки 3.29, отже є доведеним те, що в момент фіксації швидкості т.з. позивача, останній знаходився в межах зазначеного у спірній постанові місця виміру швидкості руху, при цьому на даному відрізку дороги наявні всі необхідні дорожні знаки.
Щодо дорожнього знаку 5.70 ПДР України, зазначає наступне.
Відповідно до розділу 33 постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 в редакції від 18.08.2023 «Про правила дорожнього руху» дорожній знак 5.70 означає « “Зміна схеми руху». Позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у разі зміни руху на постійній основі, а також протягом необхідного проміжку часу у разі зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака» .
Тому посилання позивача на відсутність на вказаній ділянці автодороги дорожнього знаку 5.70 ніяким чином не впливає на вимірювання швидкості руху транспортних засобу поліцейськими та тим більше не може попередити водія, що у вказаному місці може здійснюватись поліцейськими фіксація порушень ПДР.
У свою чергу дорожній знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Тобто застосовується виключно до правопорушень, що фіксуються в автоматичному режимі, проте поліцейський фіксував порушення приладом в ручному режимі, відповідно до технічної характеристики пристрою Трукам.
Сама по собі наявність на відрізку автодороги дорожнього знаку 3.29 змушує водія зменшити швидкість руху відповідно до встановлених обмежень та, у свою чергу, наявність/відсутність дорожнього знаку 5.76 ніяким чином не впливає на обов'язковість водієм дотримання Правил дорожнього руху.
Що стосується твердження позивача, що він не скоював дане порушення, то закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості LТІ 20/20 ТгиСаm:
Лазерний вимірювач швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuСаm», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для ТгuСаm визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 N437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 №193.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «ТгuСАМ LТІ 20/20», виробництва Lаsег Тесhnо1оgу Іnс, також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму
шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІS0/ІЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuСаm».
Зазначає, що ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» стосується автоматичної техніки, а прилад LТІ 20/20 ТгuСАМ не є автоматичною технікою, хоча технічними характеристиками він може працювати і в автоматичному режимі.
Вимірювач швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014
№1314-VІІ.
Прилад ТгuСаm LТІ - є засобом вимірювальної техніки.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної
техніки № 22-01/27941, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 28.06.2023 та чинного до
28.06.2024, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів ТгuСаm LТІ 20/20
№ТС000632, є придатним до застосування.
Крім того в самому свідоцтві про повірку зазначено, що максимально допустима
похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в
діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Крім того, відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від
01.10.2019 за № 22-38/49, яке дало роз'яснення з приводу використання приладу ТгuСаm: «Лазерний вимірювач ТгuСаm відноситься до ручних вимірювачів швидкості
транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час
вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТгuСаm також може бути
встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів
вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості LТІ 20/20 ТгuСаm, як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuСаm».
Тому, зазначені позивачем у позовній заяві підстави для скасування постанови не
знаходять свого об'єктивного підтвердження у матеріалах справи (а.с.24-29).
Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Просив ухвалити рішення, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664758 від 23.07.2024 року та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664840 від 23.07.2024 року, а провадження у справах про адміністративні правопорушення закрити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Ярошенко О.М. (довіреність №23145/41/3/01-2023 від 19.12.2023 а.с.45) в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області та Житомирським районним судом Житомирської області , просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву про скасування постанови, а судові витрати залишити за позивачем.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача , вивчивши відзив на позов, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Законом України "Про дорожній рух" передбачено, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.9б. Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Диспозицією ч.4 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією скриншоту із застосунку «Дія» позивача ОСОБА_1 (а.с.9) та копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №02664758 від 23.07.2024 (а.с.33), позивача ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП, зокрема за те, що він 23.07.2024 о 14:47 год. на а/д М-06 Київ-Чоп 225 км. керуючи транспортним засобом, Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (70км/год) зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год. Швидкість зафіксовано приладом ТгuСаm ТС000632 фото, відео з п/в Motorola 475808475684, чим порушив п.12.9 б ПДР України. Постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 1700,00грн.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зокрема, розгляд справ, передбачених ч. 4 ст. 122 КУпАП, здійснюється, відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.
Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних
повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17.
На виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач надав суду в якості доказу копію фотознімку з приладу «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000632 (а.с.34).
Аналізом вказаної копії фотознімку встановлено, що на ньому міститься інформація, а саме: дата та час вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом'якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
У графі 7 оскаржуваної постанови ЕНА02664758 від 23.07.2024 «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості, що свідчить про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови жодних доказів не досліджувалось.
У зв'язку з цим щодо представленого суду роздрукованого фотоматеріалу з приладу вимірювання швидкості «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000632, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Ст. 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних
засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, лазерний вимірювач швидкості «TRUCAM» LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Обґрунтовуючи законність використання приладу «TRUCAM» LT1 20/20, серійний номер ТС 000632 , представник відповідача у своєму відзиві зазначає про те, що всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Міжповірочний інтервал для «TRUCAM» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27941 від 28.06.2023, виданого ДП «Укрметртестстандарт», щодо повірки лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000632, встановлено, що свідоцтво чинне до 28.06.2024 (а.с.37).
В той же час фіксація правопорушення відбулася 23.07.2024, що не оспорюється сторонами.
Таким чином слід прийти до висновку про те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TRUCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 000632, на момент фіксації правопорушення (23.07.2024) був таким що не пройшов відповідну повірку. Вказане свідчить про неможливість використання результатів такої фіксації вказаним приладом як доказу вчинення адміністративного правопорушення.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності),
суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ним Правил дорожнього руху, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов'язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 02664758 від 23.07.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону 1полку УПП в Житомирській області сержантом поліції ОСОБА_2 , за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної
відповіді або спростування. Аналогічно доводи відповідача з приводу правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості «TRUCAM» в ручному режимі не перевіряються з огляду на неналежність зафіксованої ним інформації щодо предмету доказування ( закінчення станом на 23.07.2024 чинності свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки).
Щодо позовних вимог в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664758 від 23.07.2024 року , суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією скриншоту із застосунку «Дія» позивача ОСОБА_1 (а.с.8), постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №02664840 від 23.07.2024, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП, зокрема за те, що він 23.07.2024 о 14:47 год. на а/д М-06 Київ-Чоп 225 км. керуючи транспортним засобом, Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (70км/год) зі швидкістю 123 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год. Швидкість зафіксовано приладом ТгuСаm ТС000632 фото, відео з п/в Motorola 475808475684, чим порушив п.12.9 б ПДР України. Постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 1700,00грн.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням щодо скасування постанови по справі про адміністративне порушення і закриття справи т.в.о. заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ремеза Р.С. від 04.09.2024 постанову серії ЕНА № 2664840 від 23.07.2024 щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, закрито (а.с.32).
Отже права позивача відновлені відповідачем, тому в даній справі відсутній предмет спору. Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог в цій частині адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, задовільняється частково, є підстави для стягнення з Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом .
Керуючись, ст.ст. 7, 9, 122, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі -задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2664758 від 23.07.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 1700.00 грн, за вчинення
адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції , за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції, вул. Покровська,96, м.Житомир, 10013, ЄДРПОУ 40108646 .
Повний текст рішення виготовлено 28.10.2024
Суддя: