Єдиний унікальний номер 341/1589/24
Номер провадження 2/341/552/24
29 жовтня 2024 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого судді Островської Н. І.,
за участі секретаря Гомерди Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Галичі Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс, 10) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, в с т а н о в и в :
Представник позивача за дорученням ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 62531,85 гривень, судових витрат та витрат на правничу допомогу. Як підставу зазначено, що 03.06.2021 між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", правонаступником якого є ТОВ "Юніт Капітал" укладено кредитний договір № 662413284 на суму 29090,0 гривень строком на 126 днів із сплатою 0,69 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Первісний кредитор своє зобов'язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останнім кредит не погашається.
У зв'язку з порушенням умов договору станом на 26.07.2024 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 62531,85 гривень. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача 29090,0 гривень заборгованості по кредиту, 33441,85 грвень заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень та понесені судові витрати в сумі 2422,40 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений відповідно до вимог закону. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Поштове повідомлення повернулось із відміткою, що адресат відсутній за указаною адресою.
У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22, провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
З врахуванням вимог п.1 ч. 3 ст.223 ЦПК Україниз а неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т. ч. в порядку спрощеного позовного провадження. З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що 03.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 662413284 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с.17-18).
Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.com.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.06.2021, позичальник ОСОБА_1 03.06.2021 о 03:09:30 годині отримав одноразовий ідентифікатор MNV64МD9 на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 , який ним було введено/відправлено товариству 03.06.2021 о 03:09:51 годині, після чого 03.06.2021 о 03:09:59 годині було перерахування грошових коштів позичальнику на його на платіжну картку № НОМЕР_2 (а. с.26 зворотна сторона, а. с. 27).
Згідно пункту 4.2 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно договору № 662413284 від 03.06.2021 первісний кредитор надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 29090,0 гривень строком на 126 днів зі сплатою процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, що підтверджується платіжним дорученням № від 03.06.2021 (а. с.27).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався (а. с. 31-45).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали ряд додаткових угод № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022, яким продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК'Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 62531,85 гривень.
05.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників від 05.07.2024 до Договору факторингу № 05/07/24 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 62531,85 гривень.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію" містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі N 234/7159/20.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
Дослідивши матеріали цивільної справи, зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.
Відповідач 03.06.2021 уклав договір № 662413284 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач ТОВ «Юніт Капітал» та отримав кредит у розмірі 29090,0 гривень строком на 126 днів зі сплатою процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. ОСОБА_1 порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим за цим договором виникла прострочена заборгованість. Таким чином, свої зобов'язання відповідач по договору не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не надав доказів помилковості чи неправильності наданого позивачем розрахунку, в зв'язку з чим суд вважає його достовірним.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. З відповідача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 62531,85 гривень, з яких: 29090,0 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 33441,85 гривень сума заборгованості за відсотками.
Суд вирішує питання розподілу судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України. Вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, суд вважає законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому такі вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та акт прийому -передачі наданих послуг.
Отже, матеріали справи підтверджують надання адвокатом вказаних вище послуг з правовничої допомоги по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 662413284 від 03.06.2021 в розмірі 62531,85 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,0 гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА