Єдиний унікальний номер справи 183/5067/24
Провадження № 2/183/2775/24
01 жовтня 2024 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про надання сторонам строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді від 22 травня 2024 року позовну заяву позивача залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків його позовної заяви, що було зроблено позивачем 29 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 12 липня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі, цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву
06 вересня 2024 року до канцелярії суду відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання, у якому остання просила надати сторонам строк на примирення терміном 6 місяців. Указану заяву передано судді 25 вересня 2024 року.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Суд зазначає, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання строку на примирення є правом, а не обов'язком суду.
Системний аналіз норм СК України указує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо установлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Наведені норми права щодо вживання судом заходів для примирення подружжя за своєю сутністю є диспозитивними, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін. У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) висловлена правова позиція, згідно з якою надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов'язком.
Підставою для надання строку для примирення являється бажання сторін зберегти сім'ю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
Суд установив, що сторони разом не проживають і позивач категорично не бажає зберігати шлюб з відповідачем, наполягає на розірванні шлюбу, що і відповідно стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, звертаючись клопотанням до суду про надання строку на примирення, відповідач не навів жодного обґрунтування щодо необхідності надання строку на примирення, не обґрунтував необхідність визначення максимального строку на примирення, не вказав на обставини, які свідчать про можливість примирення сторін, навіть не зазначив про намір зберегти сім'ю, як і не зазначив, які конкретно заходи має намір вживати для збереження сім'ї.
При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, суд вважає що надання такого строку на примирення буде суперечити ст. 24 Сімейного кодексу України.
З установлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання строку для примирення, оскільки таке суперечитиме інтересам сторін та положенням ст. 24 СК України, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви відповідача про надання строку на примирення необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 55, 56, 111 Сімейного кодексу України, ст.ст. 260 - 261 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про надання сторонам строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена і підписана 01 жовтня 2024 року.
Суддя Г.Є. Майна