Справа № 211/4845/24
Провадження № 2/211/2321/24
іменем України
29 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі по тексту ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») звернулося до суду з вищевказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачі є споживачами природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Боржникам у період з 01.02.2021 по 01.05.2022 було поставлено природного газу на загальну суму 27 166,43 грн. Платежі відповідачами були здійснені у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в загальній сумі 10 412,00 грн. Враховуючи здійснену оплату природного газу в сумі 10 412,00 грн., на даний час фактично залишається неоплаченим природний газ, що був поставлений в період з 01.02.2021 по 01.05.2022. У результаті чого залишається несплаченою заборгованість відповідачів за спожитий природний газ в сумі 16 754,43 грн. Вказану суму заборгованості, а також 2 247,22 грн. інфляційних витрат та 692,87 грн. 3% річних, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачі скористалися своїм правом та направили до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на сплату ними суми заборгованості в повному обсязі за період з 01.11.2021 по 01.05.2022. Також просять застосувати строк позовної давності.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно є споживачами природного газу за вказаною адресою (а.с. 21-23).
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з частиною першою статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі по тексту Закон №2189-VIII).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно статті19 Закону №2189-VIII, одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом. Постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості. Параметри якості природного газу та величини його тиску повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Величина тиску газу не може бути меншою за мінімально допустиме значення, визначене нормативними та технічними документами на газові прилади і пристрої. Для забезпечення безперервності та безпеки газопостачання оператор газорозподільної системи здійснює технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання в житлових будинках. Види робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання в житлових будинках, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі. Постачання та розподіл природного газу споживачу здійснюються відповідно до типового договору, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Договір про постачання природного газу укладається лише в разі наявності у споживача або його постачальника договору про розподіл природного газу з відповідним оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи має право відмовити споживачу або його постачальнику в укладенні договору про розподіл природного газу виключно з підстав, визначених у статті 19 Закону України «Про ринок природного газу».
Згідно пункту 7 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем (далі по тексту Кодекс) фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договорі розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документальне підтверджене споживання природного газу.
Так, за період з 01.02.2021 по 01.05.2022 по АДРЕСА_1 наявна заборгованість з газопостачання в сумі 16 754,43 грн. (а.с. 9 - розрахунок).
Вказаний розрахунок відповідачами не спростований, контррозрахунок суду не наданий.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначив, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, суд погоджується з розрахунком позивача, який вважає вірним, інфляційних втрат у сумі 2 247,22 грн. та 3% у сумі 692,87 грн. (а.с. 10 - розрахунок).
При цьому суд відхиляє заперечення відповідачів з приводу періоду нарахування, оскільки позивачем здійснено нарахування, відповідно до Постанови КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», Постанови КМУ від 29.12.2023 №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 і з 01.01.2024 по 01.07.2024.
Щодо вимоги відповідачів про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд вважає за необхідне виходити з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач (ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідачами у відзиві на позов зауважено, що позивачем пропущено строк позовної давності. Але суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відповідачі у період з 11.12.2021 по 28.04.2022 вчиняли дії, що свідчили про визнання ними боргу, а саме частково або в деяких місяцях повністю сплачували нараховану позивачем суму платежів, та надали суду про це відповідні докази. У зв'язку з чим строк давності переривався. Останній платіж на сумі 1 726,00 грн. зроблений відповідачами 28.04.2022, тобто з травня 2022 року пішов новий відлік строку позовної давності, а позивачем пред'явлено позов до суду 31.07.2024 у межах строку позовної давності.
Крім того, треба зауважити, що постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.
«Карантинні» норми також були установлені п. 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону №3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3 028,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», з відповідачів на користь позивача судовий збір у заявленому розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), місце проживання яких зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (код ЄДРПОУ 39572642, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Поля, буд.2 літ.А-2) заборгованість за спожитий природний газ, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2021 по 01.05.2022 у сумі 16 754 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 43 копійки, за період з 01.02.2021 по 23.02.2022 і з 01.01.2024 по 01.07.2024 інфляційні витрати у сумі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) гривень 22 копійки та 3% річних у сумі 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 87 копійок.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, тобто по 1 009 (одній тисячі дев'ять) гривень 33 копійки з кожного.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 жовтня 2024 р.
Суддя Д.М. Ніколенко