Справа № 175/14737/24
Провадження № 1-кп/175/863/24
08 жовтня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, кримінальне провадження №12024046440000138 від 20.08.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середно-технічною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -
Згідно рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.12.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, ОСОБА_2 достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов?язки щодо необхідності утримання малолітнього сина, які покладені на нього як батька ч.2 ст.51 Конституції України та ст.ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, ігнорує загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров?я дитини, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду на утримання дитини, у період часу з 01.04.2021 по 01.12.2023 злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав належної матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів та за період з 01.04.2021 по 01.12.2023 становить 114586,35 грн.
Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 у період з 01.05.2024 по 01.09.2024 злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, працюючи у приватних осіб і маючи тимчасовий заробіток, з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв у державну виконавчу службу відомості про місце своєї роботи та приховував фактичні доходи, не надавав належної матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів та за період з 01.05.2024 по 01.09.2024 становить 14040,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 коштів на утримання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, який сукупно перевищує суму виплат понад три місяці відповідних платежів, та за періоди з 01.04.2021 по 01.12.2023 та з 01.05.2024 по 01.09.2024 загалом становить 128626,35 грн.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
01.10.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, з доданими документами, а саме: письмовою заявою обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмовою заявою законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , що вона не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, та матеріалами досудового розслідування надійшов до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою судді від 02.10.2024 постановлено провести розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та виклику учасників кримінального провадження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
В заяві від 30.09.2024 щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеній в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_2 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Згідно ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
На підставі ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке статтею 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, має постійне місце у смт Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, за яким характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також щире каяття та беззаперечне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які б його обтяжували.
Оцінюючи в сукупності всі встановлені обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт, що на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Законним представником потерпілого - ОСОБА_7 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн, завданої протиправними діями обвинуваченого.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно частини 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз'яснень, даних у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння обвинуваченого, який ухиляється від сплати аліментів на утримання малолітнього сина, чим завдає дитині душевних страждань та переживань.
Враховуючи наведене, характер заподіяння моральної шкоди, характер і об'єм моральних страждань малолітнього потерпілого, наявність у обвинуваченого другої малолітньої дитини, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 5000,00 грн.
Така грошова сума, на думку суду, є виваженою та справедливою, як стосовно малолітнього потерпілого, так і обвинуваченого.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадженні не застосовувалися.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя ОСОБА_1