Справа № 199/6602/23
(2/199/2052/24)
Іменем України
16.10.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Піскова С.В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Згідно з поданим позовом в останньому заявлено вимогу про визнання за позивачем права власності на частину домоволодіння площею 22 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю. Позов обґрунтований тим, що, потребуючи додаткової площі для своєї родини, позивач звернувся до ОСОБА_2 , яка володіла частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та остання погодилася передати у користування йому своє житло, яким вона не користувалася і яке потребувало ремонту. Для цього сторони звернулися у 1998 р. до державної юридичної консультації і уклали договір найму, та з того часу позивач відкрито та добросовісно користується майном, дбаючи про нього та сплачуючи всі витрати.
Згідно довідки КП «Дніпровське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради від 19.03.2021 р. №3075, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності наступним особам:
- ОСОБА_1 (позивачу) належить 65/100 часток на підставі свідоцтва про право власності;
- ОСОБА_3 належить 16/100 часток на підставі договору дарування від 26.09.2002 р.;
- ОСОБА_2 належить 1/4 часток на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2973 р.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, частка, яка належить ОСОБА_2 , не затверджена і не перереєстрована, усі документи відносно неї складені російською мовою, цією часткою домоволодіння відкрито, добросовісно та безперервно володіє протягом багатьох років позивач. Сама ОСОБА_2 в будинку не проживала, в ньому проживав лише позивач разом зі своєю сім'єю, та 17.12.1998 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення.
Згідно п. 1 договору наймодавець передав у користування наймачу житлове приміщення - будинок площею 22 кв.м для проживання в ньому, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить наймодавцю на праві приватної власності на основі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська від 30.11.1973 р.
Згідно п. 5 договору, він укладений на 5 років з 17.12.1998 р. по 17.12.2003 р.
Відповідно до п. 7 договору, приміщення передається без оплати за умови сплати обов'язкових державних платежів.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, після закінчення дії договору він продовжив користуватися майном, з боку ОСОБА_2 не було жодних вимог про припинення, ОСОБА_2 з того часу не з'являлась і можливо померла.
На переконання позивача, оскільки він протягом останніх 20 років безперервно, повноцінно та відкрито користується майном, ним проведено капітальний ремонт приміщення, обладнано необхідними комунікаціями та зроблені покращення, сплачувалися від імені позивача необхідні платежі, а ОСОБА_2 протягом цього часу не приходила до будинку, не цікавилася його станом, не заявляла жодних вимог, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на зазначене майно на підставі ст. 344 ЦПК України.
Учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.
В окремо поданій суду заяві представник позивача просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив суд задовольнити поданий позов; аналогічна заява надійшла також від представника відповідача.
У відзиві на позовну заяву (Т. 2 а.с. 43 - 45) відповідач просив суд врахувати, що він є неналежним відповідачем: рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №80/60 «Про створення адміністрацій районів Дніпровської міської ради» створено адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення районна у місті Дніпрі рада та її виконавчий комітет реорганізовані шляхом приєднання до виконавчих органів Дніпровської міської ради.
Розпорядженням Дніпровської міської ради від 13.11.2020 № 1321-р «Про створення комісії з припинення юридичних осіб - Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради та її виконавчого комітету» створено комісію з припинення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради та виконавчого комітету районної у місті ради.
Відповідно до Положення про адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 71/4 «Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради», зі змінами від 22.03.2023 № 63/35 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.02.2021 № 71/4 «Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради» адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради, який утворюється Дніпровською міською радою і діє на правах департаменту.
Згідно вищезазначеного Положення у адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради відсутні повноваження, як учасника правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, встановлено, що ОСОБА_1 є власником 65/100 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.08.2002 р., виданого виконавчим комітетом АНД районної ради, на підставі рішення виконавчого комітету АНД районної ради №195 від 21.06.2002 р., зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №314 за реєстровим №73 (Т. 1 а.с. 14).
На підставі відповіді з КП «ДМБТІ» від 19.03.2021 р. вих. №3075 судом встановлено, що 16/100 часток за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 , частка (частка не затверджена та не перереєстрована) за гр. ОСОБА_2 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.1973 р., 65/100 часток за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23.08.2002 р., виданого виконавчим комітетом АНД районної ради, на підставі рішення виконавчого комітету АНД районної ради №195 від 21.06.2002 р., зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №314 за реєстровим №73 (Т. 1 а.с. 11).
На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.1973 р. судом встановлено, що цим судовим рішенням визнано право власності в порядку спадкування на частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 12).
17.12.1998 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір найму житлового приміщення, що належить громадянину на праві питаної власності, згідно з яким ОСОБА_1 прийняв у користування житлове приміщення (будинок) площею 22 кв.м для проживання в ньому, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та належить наймодавцю на праві приватної власності на підставі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 30.11.1973 р. (Т. 1 а.с. 9-10).
Даний договір укладений на строк 5 років (р. 5 договору).
На підставі платіжних інструкцій, наданих позивачем, судом встановлено, що позивач сплачував за житлово - комунальні послуги за адресою : АДРЕСА_1 у період з 2018 - 2022 р.р. (Т. 1 а.с. 52 - 250, Т. 2 а.с. 1 - 42).
На підставі відповіді з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 30.10.2024 р. на ухвалу про витребування доказів від 30.10.2023 р. судом встановлено, що нотар іона контора не має можливості надати інформацію щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлої гр. ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю відомостей про дату смерті спадкодавця (облік спадкових справ ведеться з 1963 року за ПІБ та датою смерті спадкодавця (Т. 2 а.с. 80).
На підставі відповіді з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 11.05.2024 р. на ухвалу про витребування доказів судом встановлено, що станом на 11.05.2024 р. після померлої ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до цієї нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (Т. 2 а.с. 146).
На підставі відповіді з Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.09.2023 р. на ухвалу суду від 22.08.2023 р. про витребування доказів судом встановлено, що органом реєстрації акті цивільного стану не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_5 (Т. 2 а.с. 61).
Процесуальні дії у справі:
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2023 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі;
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2023 р. задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази: витребувано в Амур-Нижньодніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію смерті ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_6 , інші відомості про фізичну особу відсутні);
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 р. задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази: витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори докази: чи відкривалася після смерті ОСОБА_2 (відсутні відомості про дати народження та смерті останньої, адреса останнього місця проживання АДРЕСА_1 ) спадкова справа, якщо так, то коли, хто звертався із заявою про прийняття спадщини після померлої та чи було видано свідоцтво про право на спадщину;
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 р. позов ОСОБА_1 до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю залишено без розгляду;
- постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.02.2024 р. ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 р. скасовано, справу надіслано до суду 1 інстанції для продовження розгляду;
- ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2024 р. витребувано докази: витребувано від Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори (49023, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Радистів, буд. 8) інформацію стосовно ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_6 , інші відомості про фізичну особу відсутні), зокрема дані про її смерть та інформацію чи відкривалася спадкова справа після її смерті.
Правовідносини між учасниками справи виникли із визнання права власності позивача на нерухоме майно за набувальною давністю та регулюються ст. 344 ЦК України.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року.
Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №5 від 07 лютого 2014 року, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. Окрім цього, Верховним Судом України в узагальненні та аналізі розгляду деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ за 2013 рік «Набувальна давність (ст. 344 ЦК України)», зазначено, що для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Як встановлено судом, на підтвердження факту володіння нерухомим майно позивач надав договір найму житлового приміщення від 17.12.1998 р., укладений між ним та ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 9 - 10), тобто до 01 січня 2001 року, та платіжні інструкції про сплату позивачем житлово -комунальних послуг за період 2018 - 2022 р.р. за адресою: АДРЕСА_1 .
Суду не було надано доказів відкриття особового рахунку для оплати комунальних послуг за належну ОСОБА_2 частку у нерухомому майні, що не дозволяє встановити які саме послуги позивач отримував та сплачував за адресою належної ОСОБА_2 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим посилання позивача на те, що дані квитанції підтверджують, що позивач протягом багатьох років добросовісно, відкрито та безперервно користується майном, дбає про нього, не є слушними.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Як встановлено судом, рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №80/60 «Про створення адміністрацій районів Дніпровської міської ради» створено адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (Т. 2 а.с. 46 - 47).
Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення районна у місті Дніпрі рада та її виконавчий комітет реорганізовані шляхом приєднання до виконавчих органів Дніпровської міської ради.
Розпорядженням Дніпровської міської ради від 13.11.2020 № 1321-р «Про створення комісії з припинення юридичних осіб - Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради та її виконавчого комітету» створено комісію з припинення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради та виконавчого комітету районної у місті ради.
Відповідно до Положення про адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 71/4 «Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради», зі змінами від 22.03.2023 № 63/35 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.02.2021 №71/4 «Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради», адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради, який утворюється Дніпровською міською радою і діє на правах департаменту.
Згідно вищезазначеного Положення в адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради відсутні повноваження, як учасника правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності на нерухоме майно за набувальною давністю (Т. 2 а.с. 49- 57).
Отже, відповідач у цій справі, визначений позивачем при зверненні до суду із даним позовом, не є належним; позивачем не було подано клопотання про залучення належного відповідача.
Що стосується клопотання представника позивача адвоката Бєліка А.С. про залучення співвідповідача (Т. 2 а.с. 128), в якому висловлено прохання залучити співвідповідача ОСОБА_2 , то в цьому клопотанні зазначається, що ОСОБА_2 є померлою, та, оскільки вона була самотньою жінкою,швидше за все вона похована, як невідома особа, тому запис про її смерть відсутній. Отже, оскільки померла особа не має процесуальної дієздатності, подане клопотання не є таким, що подано позивачем з дотримання передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 51 ЦПК поряду, відтак, позов поданий до неналежного відповідача та суд відмовляє в його задоволенні з цієї підстави.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати (судовий збір) підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23,89, ч. 1 ст. 141, ч. 5 ст. 223, ст.ст. 264 - 265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2024 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спаї В.В.