Справа № 931/714/24
Провадження № 2-а/931/9/24
29 жовтня 2024 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп'ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Рущака В.М.,
представника відповідача - Пукавського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник позивача ОСОБА_2 29 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до суду вищевказаний адміністративний позов. Позов мотивує тим, що постановою серії ЕНА № 3102710 від 21.09.2024 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зі змісту даної постанови вбачається, що 21 вересня 2024 року в 22 годині 15 хвилин в селищі Локачі по вул. Луцькій водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Шкода Фабіа», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому був неосвітлений номерний знак у темну пору доби, чим порушила п. 2.9 в ПДР, тобто керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншим предметом, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку на відстані двадцять метрів. З даною постановою позивач не згідна, вважає її незаконною та необгрунтованою, оскільки не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту, процедури складання, з огляду на наступне. Після зупинки позивача працівниками поліції, вона вийшла із автомобіля і підійшла до номерного знака, який освітлювався, наведене підтверджується відеозаписом із боді камери поліцейського. Будь яких інших доказів, які б вказували, що номерний знак закритий іншим предметом, чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку на відстані двадцять метрів. Вважає, що при винесенні постанови поліцейський проігнорував відсутність складу адміністративного правопорушення. Доказами вчинення правопорушення є лише постанова у справі про адміністративне правопорушення, в той час, як відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано належного відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3102710, яка була винесена поліцейським сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Локачі) Володимирського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Волинській області старшим сержантом поліції Гомоном О.Л. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а справу закрити, а також стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача ОСОБА_1 5000 грн за надання правничої допомоги та 605,60 грн судового збору.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 29 жовтня 2024 року.
28 жовтня 2024 року представник відповідача долучив до матеріалів справи DVD-диск із фіксацією адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 21.09.2024 року (а.с. 39-41).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити. Додатково пояснила, що номерний знак не був забруднений та підсвічувався. Можливо лампочки не світили достатньо яскраво, однак працівники поліції могли визначити символи номерного знака.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив його задовольнити. Вказав, що на момент зупинки номерний знак автомобіля підсвічувався, а саме світилося обидва плафони підсвідки номерного знака. Крім того, з долученого відеозапису вбачається, що працівники поліції зазначають, що лампочки світять. Таким чином, постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову. Окрім того, просив зменшити витрати на правничу допомогу до 2000 грн, посилаючись на незначну складність справи та неспівмірність заявлених позивачем витрат зі складністю справи.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3102710 від 21 вересня 2024 року, прийнятою поліцейським СПД №1 (смт. Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області сержантом поліції Гомоном О.Л., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. Згідно цієї постанови, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Шкода» із днз НОМЕР_1 , у якої був неосвітлений номерний знак у темну пору доби, чим порушила п. 2.9.в ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП (а.с. 14-15). Від підписання постанови ОСОБА_1 відмовилась.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно п.2.9 «в» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У якості доказу виявлення факту правопорушення представник відповідача долучив диск з відеоматеріалами із нагрудної камери поліцейського.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що такий розпочинається о 22:31:08 21.09.2024 року з моменту, коли поліцейський підходить до зупиненого біля правого краю проїзної частини автомобіля марки «Skoda Fabia», днз НОМЕР_1 з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Окрім того, із даного відеозапису вбачається, що номерний знак освітлюється. Також, після повідомлення причини зупинки автомобіля поліцейським, ОСОБА_1 вийшла з нього, щоб переконатися, що номерний знак освітлюється.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «в» ПДР стало керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, що повинне бути зафіксоване поліцейським або особисто, або за допомогою технічних засобів, однак, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надано належних та допустимих доказів для доведення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. З долученого представником відповідача відеозапису неможливо поза розумним сумнівом встановити чи ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби.
Таким чином, з відеозапису нагрудної камери поліцейського, що наданий представником відповідача, не встановлено фактів порушення позивачем п.2.9 «в» ПДР України.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідач під час розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, не довів в діях позивача склад зазначеного порушення і наявність її вини.
Згідно п.3 ч.3 ст. 286 КАС України передбачено, що розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, перевіряючи законність та обґрунтованість винесеної постанови, суд може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи вищенаведене, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, в судовому засіданні належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу даного правопорушення, у зв'язку з чим постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3102710 від 21 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Отже, позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку із задоволенням позову, суд, виходячи із положень ч.1 ст.139 КАС України, вважає за потрібне понесені позивачем судові витрати у розмірі 605,60 грн стягнути з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами?статті 134 КАС України?витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: договір №119/24 про надання правничої допомоги від 25 вересня 2024 року; додаткову угоду №1 від 29 вересня 2024 року до договору про надання правничої допомоги №119/24 від 25.09.2024 р., у якій визначено розмір грошової винагороди у сумі 5000 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 29 вересня 2024 року до договору про надання правової допомоги №119/24 від 25.09.2024 року, згідно якого сторонами договору встановлена вартість послуг у сумі 5000 грн і включає в себе надання усної консультації, вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних активів, підготовку позовної заяви, представлення інтересів клієнта в суді; квитанцію до прибуткового касового ордера № _119/24_ від 29 вересня 2024 р. про прийняття від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 119/24 від 25 вересня 2024 року та додаткової угоди №1 від 29 вересня 2024 року грошових коштів в сумі 5000 грн; ордер про надання правничої допомоги.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення витрати на професійну правову допомогу до 2000 грн, оскільки вважає, що заявлені витрати не співмірні зі складністю справи.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує, що дана справа в силу ч. 2 ст.12 КАС України є справою незначної складності, а провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, також обсяг наданих адвокатом послуг.
Позовна заява складається із викладення обставин справи та здебільшого цитування норм законодавства. Зокрема, суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому підготовка не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
З огляду на те, що предметом спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, участь адвоката в одному судовому засіданні,виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3000 гривень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
На підставі ст.ст. 121-3, 251, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 2, 77, 132, 133, 134, 243-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3102710 від 21 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, ЄДРПОУ 40108604.
Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп'ятко