22 жовтня 2024 року місто Київ
Справа № 759/19369/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15130/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року (ухвалене у складі судді П'ятничук І. В., інформація про дату складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відновлення положення, що існувало до порушення прав, покладення обов'язків виконати дії
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» в якому просила відновити правовідносини страхування життя ОСОБА_1 з ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» що випливають з договорів: ІЛ 11015412 від 28.04.2018, ІЛ 11015413 від 28.04.2018, ІЛ 11015414 від 28.04.2018, ІЛ 11015415 від 28.04.2018, ІЛ 11015416 від 28.04.2018, ІЛ 11015417 від 28.04.2018, ІЛ 11012315 від 01.02.2018, ІЛ 11010864 від 11.02.2018, ІЛ 11010860 від 12.02.2018, ІЛ 11010868 від 12.02.2018, ІЛ 11015986 від 12.05.2018, ІЛ 11015987 від 12.05.2018, ІЛ 11015988 від 12.05.2018, ІЛ 11031045 від 13.03.2019.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у порядку ст. 18 ЗУ «Про страхування», «Правил добровільного страхування життя» від 01.06.2003 року між ПрАТ «СК «ТАС» та ОСОБА_1 у 2018, 2019 роках було укладено ряд договорів страхування життя строком на 15 років, у тому числі договорів: ІЛ 11015412 від 28.04.2018, ІЛ 11015413 від 28.04.2018, ІЛ 11015414 від 28.04.2018, ІЛ 11015415 від 28.04.2018, ІЛ 11015416 від 28.04.2018, ІЛ 11015417 від 28.04.2018, ІЛ 11012315 від 01.02.2018, ІЛ 11010864 від 11.02.2018, ІЛ 11010860 від 12.02.2018, ІЛ 11010868 від 12.02.2018, ІЛ 11015986 від 12.05.2018, ІЛ 11015987 від 12.05.2018, ІЛ 11015988 від 12.05.2018, ІЛ 11031045 від 13.03.2019.
Зазначила, що до початку періоду страхування за вказаними договорами страхування у 2019 році страхувальник вніс відповідні страхові платежі шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок страховика через банк України для здійснення яких виїжджала на материкову частину України, оскільки з 2016 року було запроваджено санкції.
Крім того, зазначила, що Указом Президента України від 17.10.2016 року № 467/2016 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яким затверджено Перелік платіжних систем, діяльність яких з 16 жовтня на Україні опинилася під забороною.
Окрім того, зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, було заборонено рух міжміських пасажирських автобусів та електропоїздів.
Вказала, що за вказаних обставин вона була позбавлена фізичної можливості прибути до банківської установи на території материкової частини України та внести відповідні платежі на початок страхового періоду 2020-2021 р.
Зазначила, що 12.12.2022 на її адресу від страхувальника надійшло повідомлення про припинення дії спірних договорів страхування життя.
17.01.2023 вона звернулась з претензією в якій просила відновити дію припинених договорів, однак ПрАТ «СК «ТАС» листом від 10.02.2023 їй було відмовлено.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року в задоволені позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 26 липня 2024 року засобами поштового зв'язку направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки позивач-страхувальник був позбавлений можливості прибути до банківської установи на території материкової частини України та внести відповідні платежі на початок страхового періоду 2020-2021 року через введення Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, якою зокрема заборонено рух міжміських пасажирських автобусів та електропоїздів. Зазначені обставини виявилися для страхувальника непереборною перешкодою для виконання свого зобов'язання, встановленого Договорами страхування життя по своєчасному перерахуванню страхових платежів.
Вказує, що позивач не мав фізичної можливості ні прибути на материкову частину України, ні здійснити переказ коштів згідно з умовами Договорів у тому числі через введення в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 Рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції), яким затверджено Перелік платіжних систем, діяльність яких з 16 жовтня в Україні опинилася під забороною.
Зазначає, що факт неможливості здійснення безготівкових платежів з території АР Криму з кінця 2019 року на банківські рахунки суб'єктів материкової частини України та неможливість виїзду з території АР Криму є загальновідомим фактом, що звільняє від відповідальності позивача за порушення зобов'язання на підставі ст. 617 ЦК України.
Наголошує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовився дати правову оцінку діям відповідача щодо припинення дії восьми договір страхування, трирічний термін дії яких на 2020 рік ще не закінчився.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «СК «ТАС» - Бобровник Т.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги через безпідставність викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального права.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Бобровник Т.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що в період часу з 2018 року по 2019 рік між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» було укладено ряд полісів основного страхування життя: ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року строком дії до 02.02.2033 року, ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року строком дії до 12.02.2033 року, ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року строком дії до 13.02.2033 року, ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року строком дії до 23.02.2033 року, ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року строком дії до 14.04.2033 року.
12.12.2022 року від ПрАТ СК «ТАС» на адресу позивача було направлено повідомлення про припинення дії вищезазначених договорів страхування життя, а саме припинення дії договору ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року - 02.03.2020 року; ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року - 12.03.2020 року; ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року - 13.03.2020 року; ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року - 13.03.2020 року; ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року - 12.05.2020 року.
17.01.2023 року представником позивача адвокатом Кострюковим Д.В. на адресу ПрАТ СК «ТАС» було направлено претензію з приводу поновлення дії вищезазначених договорів старування життя, яку ПрАТ СК «ТАС» було залишено без задоволення.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила відновити дію договорів страхування життя, які були розірванні в односторонньому порядку відповідачем, посилаючись на причини порушення обов'язку із внесення страхових платежів через обставини непереборної сили.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт введення санкцій та карантину не є підставою для відстрочки чи невиконання зобов'язання. Окрім цього вказав, що посилання ОСОБА_1 на форс-мажорні обставини не підтверджені жодним належним доказом.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Станом на дату припинення спірних договорів, відносини у сфері страхування регулювалися Законом України «Про страхування» у редакції від 03.08.2022 (далі - Закон № 85).
Відповідно до статті 16 Закону № 85, яким кореспондують положення статті 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно частиною першою статті 10 Закону № 85 страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Пунктом 8.9. Правил добровільного страхування життя (у редакції, що діяла станом на дату розірвання договорів; далі - Правил) порядок і періодичність сплати страхових внесків встановлюється за згодою Сторін і вказується в Договорі страхування. Якщо Договором страхування не передбачено інше, кожен черговий страховий внесок повинен бути сплачений до початку періоду страхування, за який він вноситься.
Відповідно до пункту 19.2. Правил у випадку, якщо Страхувальник не сплатив черговий внесок у передбачені Договором страхування строки, відповідальність Страховика за страховими випадками, передбаченими п. п. 5.2.1 - 5.2.9, та п.5.3 цих Правил страхування, автоматично продовжується на пільговий період - 30 (тридцять) календарних днів, якщо інше не передбачено Договором страхування. При щомісячній періодичності сплати страхових внесків пільговий період встановлюється терміном 10 (десять) календарних днів, якщо інше не передбачено Договором страхування. Відповідальність Страховика за іншими страховими випадками припиняється з 00 годин 00 хвилин першого дня періоду, за який повинен був бути сплачений страховий внесок, якщо інше не передбачено Договором страхування, та відновлюється з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем погашення Страхувальником заборгованості по несплаченим страховим внескам за Договором страхування. Термін відповідальності Страховика при цьому не подовжується.
Відповідно до п. 19.3 Правил, у випадку, якщо під час перших трьох років дії Договору страхування Страхувальник не сплатив черговий страховий внесок у передбачені Договором страхування строки, включаючи пільговий період, Договір страхування продовжує діяти на змінених умовах, відповідно до яких страхова сума за страховим випадком, передбаченим п.5.2.4 цих Правил страхування, зменшується до 1 (однієї) одиниці у валюті страхування, при цьому страхове покриття за іншими страховими випадками призупиняється до моменту відновлення сплати страхових внесків. У разі непогашення Страхувальником заборгованості до кінця третього року дії Договору страхування, такий Договір припиняє свою дію в останній день третього року його дії.
Пунктом 22.1.4. Правил перебачено, що дія Договору страхування припиняється за згодою Сторін, а також у випадку несплати Страхувальником чергового страхового внеску у розмірі та у строки передбачені Договором страхування або у порядку та у строки, визначені Розділом 19 цих Правил страхування.
Тобто, відновити сплату страхових внесків та страховий захист по Договорах, за якими страхову суму було редуковано в нуль, у зв'язку з несплатою планових страхових внесків до закінчення пільгового періоду, було можливо до дати настання четвертої річниці їх дії.
Оскільки відновлення за такими Договорами страхування не відбулось, таким чином, відповідно до пункту 19.3. Правил, вони припинили свою дію без можливості відновлення дії страхового покриття та виплати викупної суми на дату, що передує четвертій річниці його дії, а саме з:
27.04.2021 Договори основного страхування життя ІЛ11015412 від 28.04.2018, ІЛ11015413 від 28.04.2018, ІЛ11015414 від 28.04.2018;
11.05.2021 Договори основного страхування життя ІЛ11015986 від 12.05.2018, ІЛ11015987 від 12.05.2018, ІЛ11015988 від 12.05.2018.
Скаржник вказує, що судом не надано оцінку достроковому припиненню дії договорів, трирічний термін дії яких на 2020 рік ще не закінчився.
Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам позивача та відхиляє їх як безпідставні, оскільки зі змісту договорів додаткового страхування життя, а саме пункту 2 «Інших умов договору» вбачається, що договір додаткового страхування життя за програмою «ТАС - Лайф» припиняє свою дію в найближчу дату сплати чергового страхового внеску. За основними ж умовами цих договорів, страхові внески мають сплачуватися щорічно.
Зокрема, як вбачається із полісу додаткового страхування життя № ІЛ11031045 від 13.03.2019, страховий внесок за Договором складає Три тисячі двісті одинадцять гривень 08 коп. Внески сплачуються щороку та мають бути внесені до 12 березня кожного року страхування (том 1 а. с. 204).
За таких обставин, правомірним є припинення договорів додаткового страхування життя , з: 02.03.2020 - Договір ІЛ11012315 від 01.02.2018; 12.03.2020 - Договір ІЛ11010864 від 11.02.2018; 13.03.2020 - Договір ІЛ11010860 від 12.02.2018; 13.03.2020 - Договір ІЛ11010868 від 12.02.2018; 27.06.2020 - Договір ІЛ11015415 від 28.04.2018; 27.06.2020 - Договір ІЛ11015416 від 28.04.2018; 27.06.2020 - Договір ІЛ11015417 від 28.04.2018; 12.05.2020 - Договір ІЛ11031045 від 13.03.2019.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення зобов'язань за договором внаслідок непереборної сили з огляду на таке.
Непереборною силою позивач вважає введений Кабінетом Міністрів України карантин, а також санкції запровадженні щодо окремих суб'єктів господарювання, що обмежує можливість здійснення переказів з території АР Крим.
Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 263 ЦК України можна встановити, що непереборною силою вважається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торговельно-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20 зроблено висновок, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Колегія суддів звертає увагу, що частина 2 статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить в тому числі введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Разом із цим, одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Позивач вказує, що внаслідок запровадження карантину, не міг прибути на материкову частину України для здійснення чергового страхового платежу, через відсутність сполучення міжміськими пасажирськими автобусами та електропоїздами.
Колегія суддів не може погодитися із такою позицією позивача, оскільки запровадження карантину не припинило та не обмежило інше транспортне сполучення між АР Крим на територією України, а тому вказана обставина не може вважатися непереборною для позивача, який міг вжити заходів, хоч імовірно і більш затратних, для належного виконання свого обов'язку за договорами.
За тих же підстав не є непереборною обставина запровадження санкцій щодо окремих платіжних систем, внаслідок чого обмежилася можливість здійснення переказів, оскільки позивач не наводить конкретного обґрунтування яким чином такі обмеження вплинули на абсолютну неможливість здійснити чергові платежі за страховими договорами. При цьому сам позивач зазначає, що такі обмеження введені з 2016 року, тобто на момент укладення договорів страхування такі обмеження вже існували, проте позивачка укладаючи договори в 2018 році мала розуміти ризики таких обмежень і врахувати їх, та не приймати умови договору, щодо припинення правовідносин в разі не проведення страхових платежів у визначені договорами строки.
Позивачем не доведено, що запровадження карантину та застосування санкції до окремих суб'єктів господарювання, безумовно унеможливило виконання нею своїх обов'язків за договором.
Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам факт введення санкцій та карантину не є підставою для відстрочки чи невиконання зобов'язання.
Щодо доводів позивача про неправомірність припинення договорів страхування через неврахування страховиком положень статті 617 ЦК України колегія суддів звертає увагу на таке.
У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року № 757/58385/16-ц та від 11 квітня 2024 року № 482/832/22.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення матеріальних та процесуальних норм відповідачем, а тому не є підставою для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.
ГоловуючийО.В. Желепа
СуддіО. Ф. Мазурик
О. В. Немировська