25 жовтня 2024 р. № 400/5436/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить:
«Визнати протиправною бездіяльність, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме несвоєчасні нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за період з 01 березня 2024 року по день фактичної виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 включно за весь час затримки виплати».
Одночасно з заявою про усунення недоліків позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у відповідача:
«Точну дату виплати Позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження Позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
Розмір нарахованої та виплаченої Позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження Позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
Точну дату виплати Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем за період проходження Позивачем військової служби у Збройних Силах України по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 дні щорічних основних відпусток.
Точну дати виплати всіх сум, що належать Позивачу від військової частини НОМЕР_1 при звільненні».
Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та частково задовільнив клопотання позивача про витребування доказів, а саме щодо витребування доказів, що підтверджують нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно (із зазначенням точної дати її виплати та розміру).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 № 66, був виключений зі списків особового складу військової частини. Згідно з наказом начальника Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 № 66, вартість речового майна, що належить до видачі позивачу становить, 20 780,05 грн.
04.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо отримання інформації про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні. Окрім цього, позивач просив відповідача виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
30.04.2024 позивачу було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно при звільненні з військової служби у сумі 20 468,35 грн (з утриманням суми військового збору в розмірі 1,5% - 311,7 грн).
Листом від 01.05.2024 № 1330 відповідач підтвердив, що грошова компенсація за неотримане речове майно при звільненні з військової служби позивача складає 20 780,05 грн. Також відповідач відмовив у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з відсутності правових підстав для здійснення зазначеної виплати.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаюсь на те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно є одним із видів одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому не відноситься до поняття доходів, за затримку виплат яких виплачується грошова компенсація, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-III).
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У відповідності з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі №т 240/1095/20, від 20.01.2022 у справі № 520/15971/2020, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Згідно із частиною першою статті 9-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII ), компенсація за речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Стаття 2 Закону України № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Позивач був звільнений з військової служби наказом від 06.03.2024.
Судом встановлено, що відповідачем 30.04.2024 було проведено виплату позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 20 468,35 грн (з утриманням суми військового збору в розмірі 1,5% - 311,7 грн).
Тобто виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відбувається з настанням певних юридичних фактів, а саме в даному випадку звільнення з військової служби та подачею відповідної заяви (рапорту), що може вказувати на одноразовий характер зазначеної виплати.
Статтею 5 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII ), передбачено що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
Враховуючи вищенаведене можна дійти до висновку, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не враховується під час обчислення пенсії, а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновків, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію статті 2 Закону України № 2050-III.
Отже, у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна