25 жовтня 2024 р. № 400/6870/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
прозобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 із вимогами зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення його зі служби у зв'язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, проте відповідач відмовив у звільненні, оскільки факт утримання дітей не доведений.
Ухвалою від 24.07.2024 суд відкрив провадження у справі. Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Заперечень від сторін щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до абзацу 4 підпункту 3 ч. 12 статті 26 Закону №2232-ХІ1 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (під час дії воєнного стану): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Таким чином, у випадку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років військовослужбовець за його бажанням може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану. Законодавство передбачає, що для звільнення з військової служби необхідно не просто мати трьох і більше дітей, але також фактично утримувати їх. Тому для позитивного розгляду питання щодо звільнення позивача необхідно разом з рапортом про звільнення надати докази того, що позивач фактично утримуєте трьох і більше дітей, оскільки головним критерієм є саме утримання трьох і більше дітей.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
28.05.2024 позивач звернуся із рапортом про звільнення до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років.
Листом від 09.07.2024 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вимог рапорту позивача та повідомила про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача - військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення до військової частини у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років. Також надав свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та лист Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.04.2024 № 78038, у якому зазначено про відсутність заборгованості по аліментам станом на 01.04.2024.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби відповідач визначив відсутність достатніх доказів утримання своїх дітей, тільки наявності 3 і більше дітей недостатньо для прийняття рішення про звільнення зі служби.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Отже діти вважаються такими, які перебувають на утриманні кожного з батьків до досягнення ними повноліття.
Статтею 188 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивача звільнено від обов'язку утримувати дітей. Крім того, позивачем надано докази, що підтверджують обставини перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Інших умов для звільнення зі служби позивача відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» чинним законодавством не передбачено.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично, як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач, з метою захисту своїх прав звернувся до суду до відповідача із вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення його на підставі абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років, та зобов'язання військової частини вчинити відповідні дії.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суд використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України та самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28.05.2024 про звільнення зі служби з військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, з урахуванням висновків суду.
Позивач звільнений від сплати судового збору. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 28.05.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абз. 4 підпункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 25.10.2024.
Суддя Н.О. Бульба