28 жовтня 2024 р. № 400/6685/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, ,
провизнання протиправними та скасування рішення від 04.06.2024 №142850006959, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області №142850006959 від 04.06.2024 про відмову у призначенні пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дня звернення за призначенням пенсії.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 28.05.2024 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві №142850006959 від 04.06.2024 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, не було зараховано до страхового стажу періоди роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 за записами у трудовій книжці, оскільки при звільненні печатка УССР. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначеного періоду її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист. Вказані періоди підтверджені записами у трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу, а відтак відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди до страхового стажу. Відповідачем також не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Ухвалою від 12.08.2024 залучено до участі у справі № 400/6685/24 співвідповідача Головне управління ПФУ в м.Києві.
Відповідач: Головне управління ПФУ у Миколаївській області, позов не визнав, надав відзив, в якому обгрунтував свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при звільненні встановлена печатка УССР, що суперечить приписам пункту 2.8 Інструкції №58.
Відповідач - Головне управління ПФУ в м. Києві, позов не визнав, надав відзив, в якому обгрунтував свою позицію тим, що, за результатами розгляду документів, наданих позивачем до заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки при звільненні встановлена печатка УССР.
Суд розглянув справу 28.10.2024 відповідно до вимог ст. 263 КАС України, без проведення судового засідання, в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.05.2024 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).
Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві №142850006959 від 04.06.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу позивачки не було зараховано період роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 згідно записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.09.1977 року, оскільки на при звільненні встановлена печатка УССР, що суперечить приписам п. 2.8 Інструкції №58.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 05.09.1977 містяться записи: № 8 про прийняття позивачку на роботу в якості маляра-штукатура з 17.04.1991 згідно розп. №8 від 14.04.1991; запис №9 від 19.03.1996 про звільнення позивачки у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно розпорядження №19 від 03.03.1996.
При розгляді звернення позивачки за призначенням пенсії, Головним управлінням ПФУ в м. Києві не зараховано з цього періоду період з 17.04.1991 по 19.03.1996, оскільки в записі про звільнення міститься печатка УССР.
Разом з цим, суд зазначає, що неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту трудової діяльності позивачки у наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці або довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
З наведеного випливає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
За таких обставин, позивачці протиправно не враховано до страхового стажу період її роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1977 .
В цій частині позов належить задовольнити.
Щодо призначення пенсії, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року
Частиною 2 ст. 26 Закону №1058 передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивачці виповнилось 63 роки, страховий стаж, з урахуванням висновків суду по цій справі - 22 роки 11 місяців 6 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону 1058.
Отже, позов в цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Зважаючи на зареєстроване місце проживання позивачки у Миколаївській області, та враховуючи п. 4.10 Порядку №22-1, суд вважає доцільним зобов'язати здійснити перерахунок стажу та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 Головне управління ПФУ в Миколаївській області.
Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 142850006959 від 04.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна,1, Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 17.04.1991 по 19.03.1996 року та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.05.2024 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 28.10.2024