Справа №592/14921/24
Провадження №1-кп/592/647/24
23 жовтня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12024200480001945 від 29.06.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває вказане кримінальне провадження.
Від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке вмотивоване тим, що досудовими розслідуванням встановлено, що 29.06.2024 р. в період часу з 04:00 по 05:00 год. ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні КНП СОР «СОКЛ», що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 48, побачила мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy A04e», який належить потерпілій ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в приміщенні закладу КНП СОР «СОКЛ», що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 48, ОСОБА_4 підійшла до кушетки на якій лежав мобільний телефон ОСОБА_6 і скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає викрала мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy A04e», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 вартість якого відповідно до висновку судового експерта № СЕ-19/119-24/10386-ТВ від 03.07.2024 р. становить 2539 грн. З викраденим майном ОСОБА_4 із місця скоєння правопорушення зникла та розпорядилась ним на власний розсуд.
12.07.2024 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3884-ІХ від 18.07.2024 р., який набув чинності 09.08.2024 р. внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності з якими дрібним викраденням чужого майна є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 р.» з 01.01.2024 р. прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 3028 грн.
Оскільки, з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 р. дрібним є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 3028 грн., тому враховуючи те, що сума викраденого майна становить 2539 грн., вказане діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити.
Обвинувачена та захисник проти задоволення клопотання не заперечували.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Частина 1 ст.2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи..
Частиною 6 ст. 3 КК України встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року - для будь-якого платника податку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також ті обставини, що відбулась декриміналізація інкримінованого ОСОБА_4 діяння на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024 р. та має зворотну дію в часі, з урахуванням наданої обвинуваченою ОСОБА_4 згоди на закриття кримінального провадження, суд доходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно абзацу четвертого частини сьомої статті 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст.479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Отже, має місце декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028 грн (1514 х 2), а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність Закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_4 діяння, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого вона обвинувачується, згідно клопотання прокурора становить 2539 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028 грн).
Зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно неї, розуміє наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити.
Цивільний позов не заявлено.
Матеріальна шкода у сумі 2539 грн. відшкодована ОСОБА_6 , шляхом повернення викраденого мобільного телефону марки «SAMSUNG» моделі «Galaxy A04e», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 .
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12024200480001945 від 29.06.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з втратою чинності Законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння - задовольнити.
Кримінальне провадження 12024200480001945 від 29.06.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності Закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1