Справа№592/16274/24
Провадження №2-а/592/158/24
28 жовтня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молібог Ю.М., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову № СУ/1521/2024 від 17.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що адміністративного правопорушення він не здійснював, оскаржувана постанова була винесена незаконно, ч.3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, а йому інкримінується неявка за викликом (персональною повісткою) без поважних причин, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП; окрім того посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не були враховані усі обставини визначені КУпАП, необґрунтовано, безпідставно та у відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, при розгляді адміністративної справи, не з'ясовано повно, всебічно та об'єктивно всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, докази вини позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення відсутні та у постанові не зазначені. Відповідач без участі позивача, передчасно, без належних правових підстав, розпочав процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило позивача можливості реалізувати свої права передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі право на захист.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
16.10.2023 представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , просить залишити без зміни постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № СУ/1521/2024 від 17.09.2024 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без змін, а в задоволені його позовної заяви - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.1 ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що 05.07.2024 на ім'я позивача ОСОБА_1 була виписана повістка №425, згідно з якою він зобов'язаний був з'явитися о 09:00 08.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період.
Розписка до повістки підпису ОСОБА_1 не містить (а.с. 18).
З акту відмови від отримання повістки від 05.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 08.07.2024 в зв'язку з відсутністю повноважень у працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стрілець-помічник гарнатометника ОСОБА_2 та стрілець ОСОБА_3 озвучили ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 08.07.2024 (а.с. 18 зв).
З акту доставки особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 201-1 КУпАП, від 14.09.2024 вбачається, що ДСП СП ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП в Сумській області Дейноло В.В. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 ; начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 звернувся до Начальника ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з заявою про зняття ОСОБА_1 з розшуку (а.с. 9).
Зі складеного 14.09.2024 відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії СУ №1521/2024 вбачається, що він в порушення вимог п.п.2 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів» не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.07.2024, таким чином вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Позивачу роз'яснено ст.63 Конституції України, а також передбачені ст.268 КУпАП права та обов'язки; повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:10 17.09.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №104. Також вказаний протокол містить пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими 05.07.2024 повістки йому ніхто не вручав, виписана вона не була, акт є підробкою документа (а.с. 10).
17.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення СУ №1521/2024, згідно з якою 14.09.2024 о 13:46 було виявлено, що ОСОБА_1 без поважних на те причин не прибув за викликом (персональною повісткою) 08.07.2024 (складено акт відмови 05.07.2024) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), таким чином порушив пп.2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів», визначених в Додатку 2 до Порядку затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. ОСОБА_1 участі у розгляді справи не брав, копія постанови була надіслана йому поштою 18.09.2024, отримана 26.09.2024 (а.с. 19, 25).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.1 ЗУ «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією РФ в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого, відповідно до Указу Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 продовжений з 12.08.2024 строком на 90 діб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці -особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону № 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень підпункту 2 пункту 1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пп. 1 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
За змістом позовної заяви ОСОБА_1 вказує про те, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.07.2024 йому не вручали, акт відмови при ньому не складали.
На підтвердження своїх заперечень щодо обізнаності ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 08.07.2024 представником відповідача до відзиву долучений акту відмови від отримання повістки, проте відеозапис доведення позивачеві акту відмови від отримання повістки суду наданий не був.
Отже, за відсутності належного підтвердження оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 08.07.2024, його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, щодо порушення правил військового обліку в частині обов'язку прибути за викликом для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, не доведена «поза розумним сумнівом», сам лише факт відмови від отримання повістки не створює складу вказаного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 605,60 грн за подачу позовної заяви.
У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.134 КАС України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та переконання суду щодо неспівмірності заявленого розміру 12 000 грн зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн (а.с. 20-23).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 94, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 від 17.09.2024 серії СУ №1521/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн та 1 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 28.10.2024.
Суддя Т.В. Шияновська