24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №340/1972/21
адміністративне провадження № К/990/23342/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №340/1972/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року (головуючий суддя Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Кругового О.О., суддів - Прокопчук Т.С., Шлай А.В.),
І. Історія справи
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГ України щодо його звільнення без повного розрахунку;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за 197 днів затримки повного розрахунку з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року включно.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у день звільнення з військової служби 09 вересня 2020 року з позивачем не проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна.
3. Указував, що виплату відповідної компенсації здійснено 25 березня 2021 року, а тому, на думку позивача, відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 без проведення повного та остаточного розрахунку;
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року у розмірі 3 622 грн 10 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у день звільнення не виплачено належну компенсацію за неотримане речове майно, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними. Проте, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 3 622 грн 10 коп.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року скасовано, а позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку. При цьому, суд зауважив, що строк звернення до суду починається з дня звільнення позивача (08 вересня 2020 року). Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що ним не установлено поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.
8. Постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
9. Верховний Суд зауважив, що фактична виплата всіх належних при звільненні працівникові сум у цій справі здійснена відповідачем лише 24 березня 2021 року, а тому саме з цієї дати починається обрахунок місячного строку для звернення до суду із позовом.
10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у цій справі залишено без змін.
Короткий зміст касаційної скарги
11. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 , у серпні 2022 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 197 затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру його грошового забезпечення за останні два повні місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
12. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 липня 2021 року у справі №240/12178/20, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
14. Указує, що суди попередніх інстанцій не урахували критерії оцінки пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, не визначено відсоткового співвідношення несвоєчасно виплаченої суми до розміру усіх сум, що належали позивачу при звільненні, про які зазначено у наведених вище постановах Верховного Суду.
15. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Позиція інших учасників справи
16. Від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. 29 серпня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2022 року для розгляду справи №340/1972/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
20. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.
21. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №340/1972/21 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №340/1972/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
23. Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.
24. 22 червня 2015 року позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.19).
25. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08 вересня 2020 року №192 позивача звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.17).
26. Фактичний розрахунок проведено 25 березня 2021 року (а.с.18).
27. У зв'язку із несвоєчасним проведенням з ним повного розрахунку, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
30. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій констатували, що з позивачем не проведено розрахунку при звільненні у повному обсязі, а тому останній має право на отримання відшкодування у вигляді середнього заробітку за час затримки.
31. При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суди урахували розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету та інші обставин справи.
32. Суди вважали, що у порівнянні із виплаченою грошовою компенсацією за нетримане речове майно у розмірі 35832 грн 10 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 164640 грн 78 коп. не можна вважати співмірним, оскільки він значно перевищує суму виплаченої компенсації (більш як у 4,5 рази).
33. Суди установили, що істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку становить 0,022 (35832,10грн/164640,78 - сума виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно поділити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку).
34. З урахуванням викладеного вирішили, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача становить 3622 грн 10 коп. (835,74 грн х 0,022 х 197 к.д. - середньоденна заробітна плата позивача помножена на істотність частки та кількість днів затримки розрахунку).
35. Позивач, у тексті касаційної скарги не погоджується із наведеним розрахунком та вважає, що судами попередніх інстанцій не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 липня 2021 року у справі №240/12178/20, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
36. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, посилання на яку було підставою для відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , указано, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
38. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
39. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті установлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
40. З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
41. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно ураховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
42. Пізніше, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
43. Зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
44. Проаналізувавши указану норму дійшов висновку про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).
45. З урахуванням викладеного вирішив, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
46. У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 205 346 грн 61 коп., з яких: виплачене грошове забезпечення 169 514 грн 51 коп. (82,55%) та компенсація за неотримане речове майно 35 832 грн 10 коп. (17,45%).
47. Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 835 грн 74 коп., а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року) становить 164 640 грн 78 коп. (835,74 грн х 197 днів).
48. Верховний Суд, з урахуванням установлених судами обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, уважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 28 729 грн 82 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (обчисленого як 17,45% від 164640,78 грн.).
49. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.
50. У тексті касаційної скарги позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 197 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року включно, шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два повні місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
51. Однак, наведена формула суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається позивач у тексті касаційної скарги, тож така вимога не підлягає задоволенню.
52. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустили помилку при визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
53. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
55. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальні частини оскаржуваних у цій справі судових рішень, та змінити резолютивну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
IV. Висновки щодо судових витрат
56. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №340/1972/21 - змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
3. Абзац 3 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі №340/1972/21 викласти у такій редакції:
«Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 09 вересня 2020 року по 24 березня 2021 року у розмірі 28 729 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн 82 коп. з урахуванням раніше виплачених сум.»
4. У іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №340/1972/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду