24 жовтня 2024 року м. Рівне №460/1957/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Рівненській області
доОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 5442,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб в загальній сумі 5442,80 грн. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. Вимога про сплату недоїмки, виставлена контролюючим органом, відповідачем виконана не була, а тому податковий орган звернувся з даним позовом про стягнення коштів з платника податків в судовому порядку. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило. Відтак, в силу вимог ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку про відстутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно з інтегрованими картками податкового органу у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість на загальну суму 5442,80 грн., а саме: з орендної плати з фізичних осіб, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №312987-2407-1712-UA56060470000086729 від 30.06.2023.
Судом також встановлено, що 26.09.2014 податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №3790-25 на загальну суму 2777,30 грн.
Як свідчить зміст вказаного податкового повідомлення-рішення, у ньому зазначена адреса платника податків " АДРЕСА_1 ". На цю ж адресу останнє направлено відповідачу, однак не вручене їй, поштовий конверт повернувся на адресу податкового органу з відміткою "за закінчення терміну зберігання".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.
За правилами ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Зміст наведених положень свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалося судом раніше, податковий орган стверджує, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 5442,80 грн виник у зв'язку з несплатою останньою грошових зобов'язань визначених податковим повідомленням-рішенням №312987-2407-1712-UA56060470000086729 від 30.06.2023.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов'язання.
Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття податкового повідомлення-рішення) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Тобто, податкове повідомлення-рішення може вважатися належним чином врученим відповідачу у разі його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №466027 від 27.02.2024 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , починаючи з 18.03.1975 є " АДРЕСА_2 ".
Натомість, як вже зазначалося судом раніше, податкове повідомлення-рішення 312987-2407-1712-UA56060470000086729 від 30.06.2023 направлене позивачем відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , яка не є зареєстрованою адресою (податковою адресою) відповідача.
Ухвалою суду від 12.03.2024 у ГУ ДПС у Рівненській області витребувано та зобов'язано надати суду у 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали усі докази, на підставі яких відповідачу надсилалося податкове повідомлення-рішення на іншу адресу, ніж зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та внесено інформацію про адресні дані відповідача 11.07.2022 у картці платника податків.
Поряд з цим, податковий орган не надав суду жодних пояснень та обґрунтувань своїх дій щодо причин і підстав направлення відповідачу податкового повідомлення-рішення за неактуальною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано документального підтвердження вручення відповідачу за його податковою адресою податкового повідомлення-рішення, то відповідно платник податків ОСОБА_1 , не є повідомленою про наявність податкового зобов'язання в установленому ПК України порядку.
За змістом п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд вказав, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Висновки аналогічного змісту викладені і в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №824/1571/19-а.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення №312987-2407-1712-UA56060470000086729 від 30.06.2023 належним чином врученим відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ним грошові зобов'язання, узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з їх несплатою.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №200/1185/21-а.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач в ході розгляду справи не довів обґрунтованість позовних вимог в спірних правовідносинах, з огляду на що, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 жовтня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Н.С. Гудима