Справа № 420/31978/24
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ з відмови, листом №26863-24441/Л-02/8-1500/24 від 27.09.2024 року, у проведені перерахунку його - ОСОБА_1 , пенсії, з 01 березня 2024 року та з 01 липня 2024 року, з урахуванням мого права на отримання пенсійної виплати без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - зобов'язати ГУ ПФУ поновити його ОСОБА_1 , порушене право на отримання, з 01 березня 2024 року та з 01 липня 2024 року, пенсійної виплати без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення відповідного перерахунку пенсії, з 01 березня 2024 року та з 01 липня 2024 року, з урахуванням мого права на пенсійну виплату без обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Позивач у позові зазначив, що він як учасник бойових дій позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій.
Проте таке обґрунтування звільнення від сплати судового збору не має правових підстав.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, звільняються від сплати судового збору.
Проте зміст позову та позовних вимог позивача свідчить про те, що він не може бути звільнений від сплати судового збору по даній справі за п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовими висновками Верховного Суду згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі Закон №3551-ХІІ).
У ст.12 Закону №3551-ХІІ закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у ч.2 ст.22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у сукупності з ч.2 ст.22 Закону №3551-ХІІ вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору в усіх спорах.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12,22 Закону №3551-ХІІ .
Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону (ухвали Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №420/13586/22, від 19.02.2024 року у справі №620/8774/23, від 21.02.2024 року у справі №320/11098/22, від 20.03.2024 року у справі №380/9004/22, від 12.04.2024 року у справі №340/7215/23, від 24.04.2024 року у справі №320/7468/23, від 30.05.2024 року у справі №420/21284/23, від 10.06.2024 року у справі №320/42687/23, від 06.08.2024 року у справі №480/13844/21, постанова від 31.07.2024 року у справі №640/20463/20)
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат
Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» та за ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору позивачу необхідно сплатити 968,96грн.
Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважав необхідним залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, та роз'яснив, що недоліки повинні бути усунуті шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.
До суду надійшла заява представника позивача, в якій він зазначив, що позивач є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка є єдиним доходом позивач та, за визначенням, є формою соціального захисту позивача, як пенсіонера, літньої людини та учасника бойових дій. Тобто, подача адміністративного позову до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, безпосередньо стосується соціальних гарантій Держави, чим є пенсійне забезпечення позивача. На думку представника позивача у даній справі позивач повинен бути звільнений від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»
Суд вважає, що посилання представника позивача на те, що пенсія позивача є єдиним доходом позивача, не є підставою для звільнення від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Розмір пенсії позивача може мати місце лише при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору за ст.133 КАСУ, ст.8 Закону України «Про судовий збір». Такого клопотання не надходило.
Також представник позивача в обґрунтування позиції щодо звільнення позивача від сплати судового збору у даній справі посилається висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема в ухвалі по справі №567/79/23 від 11.09.2024 року.
Представник позивача наводить зміст деяких положень вказаної ухвали, зокрема в частині причин, за яких Верховний Суд звернувся до ВПВС з метою відступити від правової позиції, яка зазначена у постанові ВПВС. Тобто посилається на аналіз Великою Палатою Верховного Суду доводів Верховного Суду щодо необхідності відступу від правових висновків наданих Великою Палатою раніше. Проте це не є висновками ВПВС в ухвалі по справі №567/79/23 від 11.09.2024 року.
Навпаки, в ухвалі від 11.09.2024 року по справі №567/79/23 ВПВС зазначила «з огляду на недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду через наявність висновку щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому нею рішенні, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав» (п.60). Велика Палата Верховного Суду може відступати від своїх попередніх висновків лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (п.77).
ВПВС вказала в ухвалі від 11.09.2024 року, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості (пункти 79-83).
Суд вважає можливим продовжити позивачу строк на усунення недоліків позову шляхом сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху, продовживши строк на усунення недоліків позову.
Повідомити позивача про необхідність в 10-денний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Повідомити позивача, що заяви, клопотання необхідно направляти до суду через систему «Електронний суд».
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Катаєва