Справа № 420/18034/24
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 23.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 23.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.08.2013 року по 04.11.2022 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з якої 05.11.2022 року була переведена до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), де проходила військову службу у період з 05.11.2022 року по 20.11.2023 року. 20.11.2023 року позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 року №585-ос було звільнено з військової служби через сімейні обставини. У період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, а тому для вирішення спорів позивач звернулася до суду. 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року у загальній сумі 124 159,46 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%. Позивач вказує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь неї компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 17.06.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/18034/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
03.07.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач не визнає адміністративний позов позивача та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що тільки Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"» № 1214-IX від 04.02.2021 (далі - Законом № 1214-IX від 04.02.2021) було внесені зміни до Закону 2050-ІІІ та частину другу статті 2 доповнено абзацом шостим та добавлено в перелік сума індексації грошових доходів громадян. А також з метою приведення до відповідності норм діючого законодавства до Порядку № 159 Постановою КМ № 355 від 14.04.2021 в Пункт 3 доповнено абзацом щодо сума індексації грошових доходів громадян. Тобто, в переліку нормативно правових актів на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування зазначеної компенсації на суми індексації. Також, на думку відповідача, слід врахувати, що зміни до Закону 2050-ІІІ якими доповнено в перелік суми індексації були внесені Законом № 1214-IX від 04.02.2021 та до Порядку № 159 доповнено тільки Постановою КМ № 355 від 14.04.2021. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст. 58 Конституції України та згаданих офіційних тлумачень Конституційного Суду України: - Закон № 1214-IX від 04.02.2021, яким внесені зміни до Закону 2050-ІІІ (доповнено в перелік суми індексації) застосовується з 27.02.2021 (з дня, наступного за днем його опублікування); - у Законі № 1214-IX від 04.02.2021 не має вказівки про застосування його з 01.01.2016 року (з дня, з якого за позовом вимагаються виплатити індексацію). З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що вимога позивача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 23.05.2024 є цілком не обґрунтованою та безпідставною.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у період з 01.08.2013року по 04.11.2022року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а у період з 05.11.2022року по 20.11.2023року - у військовій частині НОМЕР_1 .
Вважаючи порушеним своє право на отримання в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015року по дату звільнення з військової служби ОСОБА_1 звернулася в грудні 2023 року звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року у сумі 85927,84 грн. з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 20.11.2023р. включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць у загальній сумі 307957,35 грн. за період з 01.03.2018р. по 20.11.2023р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018р. по 20.11.2023р. включно - березень 2018 року, з урахуванням правових висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року скасувано в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 20.11.2023р. включно.
Ухвалено в цій частині по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 853,70 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. включно в загальній сумі 49514,60 грн. відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року залишити без змін.
23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року у загальній сумі 124 159,46 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Позивач вважає, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
Тотожна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 року у справі № 465/322/17.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 року у справі № 814/1527/17, від 18.12.2018 року у справі № 816/301/16, від 04.01.2019 року у справі № 159/1615/17, від 30.09.2020 року у справі № 2-а-1/11, від 15.10.2020 року у справі № 240/11439/19, від 31.08.2021 року у справі № 264/6796/16-а.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 року у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив: Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу..
Суд зазначає, що підприємство, установа, організація (в даному випадку військова частинна), з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено дохід (в даному випадку індексація), повинен здійснити виплату такого доходу з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата особі суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості, є порушенням її прав на отримання такої компенсації.
Стосовно тверджень відповідача про те, що Законом № 1214-IX від 04.02.2021 (який набрав чинності 26.02.2021) внесені зміни до Закону 2050-ІІІ, а саме частину 2 статті 2 доповнено абзацом 6 та таким чином додано індексацію в перелік доходів, які слід розуміти під доходами, за порушення строків виплати яких цим Законом передбачена компенсація, а до цього моменту компенсація за несвоєчасну індексацію не могла нараховуватись та виплачуватись через відсутність правового регулювання, то суд зазначає наступне.
Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини є складовими заробітної плати.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Абзац 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Від моменту прийняття закону 2050-ІІІ 19.10.2000 та набрання ним чинності 01.01.2021 його ст. 2 передбачала, що під доходами у цьому Законі слід розуміти, в том числі, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, то її виокремлення з 26.02.2021 шляхом додання у ст. 2 до переліку тих доходів, за несвоєчасну виплату яких підлягає компенсація, не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації до цієї дати та з 12.08.2016, оскільки саме з цієї дати відповідачем не виплачено позивачу належну йому частину грошового забезпечення у вигляді індексації.
У пункті 2.2Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як встановив суд, фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23, відбулась лише 26.05.2024 року.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Виходячи з наведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 23.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 23.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 23.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2022 року виплаченої 23.05.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі №420/35557/23 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №420/35557/23.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.10.2024 року.
Суддя Г.В. Лебедєва