Справа № 420/15964/24
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 30.04.2024 року № 232730016581 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період роботи підприємницької діяльності з 08.06.1994 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року, з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 23.04.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з міста Маріуполь Донецької області.
Позивачем було подано заяву про призначення пенсії через вебпортал ПФУ, прикріпивши копію трудової книжки, довідку ВПО, свідоцтво про шлюб, паспорт, РНОКПП, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.02.2024 року №0500-0609-8/10142, лист ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.06.2023 року №2300-0603-8/39132.
Рішенням від 30.04.2024 року №232730016581 виданого Відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не враховано до стажу період здійснення підприємницької діяльності з 08.06.1994 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.12.2010, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
З прийнятим рішення позивач згодна та вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 27.05.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/15964/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
19.06.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.
Згідно п. 4.7 Розділу ІV Постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною 4 системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», пріоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До страхового стажу не зараховано період зайняття підприємницькою діяльності з 08.06.1994 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж позивача становить 28 років 03 місяці 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058 (менше 31 років).
Також відповідач вказує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача. З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, відповідач вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту права.
Разом з відзивом відповідачем надано до суду матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 5106-5002956692 від 14.09.2023 року, взята на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
23.04.2024 року позивачем через вебпортал ПФУ подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви додано копію трудової книжки, довідку ВПО, свідоцтво про шлюб, паспорт, РНОКПП, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.02.2024 року №0500-0609-8/10142, лист ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.06.2023 року №2300-0603-8/39132, лист ГУ ДПС у Донецькій області від 02.02.2024 року № 716/6/05-99-24-16, лист ГУ ДПС у Черкаській області від 11.04.2022 року № 817/АП/23-00-24-0314.
Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
30.04.2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 232730016581 ОСОБА_1 в призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення. В обґрунтування рішення зазначено: Дата народження 12.02.964. Дата: звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 23.04.2024. Пенсійний вік становить 60 років. Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 років. Страховий стаж особи становить 28 років 03 міс. 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими, документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи підприємницької діяльності з 08.06.1994 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.12.2010, оскільки; відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Не погоджуючись із вказаних рішенням позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).
Закон №1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
При цьому пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як встановлено судом вище, позивач досягла 60 років 12.02.2024 року, а тому для призначення позивачу пенсії за віком необхідно наявність страхового стажу не менше 31 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до Виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань № 280234036147 від 12.05.2022 року та витягу з ЄРС для ФОП ОСОБА_1 з 08.06.1994 року по 12.05.2022 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Згідно з розрахунку стажу, судом встановлено, що до страхового стажу позивача частково зараховано період здійснення підприємницької діяльності, а саме зараховано періоди з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року, 01.05.2005 року по 31.12.2005 року (Підприємець (внески) п. 3.1.(ПП ЗУ №1058), з 01.01.2011 року по 29.02.2020 року, 01.03.2020 року по 31.05.2020 року (ФОП (карантин 01.03.-31.05.2020) ЗУ № 533-ІХ), з 01.06.2020 року по 30.11.2020 року, 01.12.2020 року по 31.05.2021 року (ФОП (карантин 01.12.2020.-31.05.2021) ЗУ № 1072) та з 01.06.2021 року по 30.04.2022 року.
Як встановлено судом, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 232730016581 від 30.04.2024 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, мотивовано відсутністю в позивача необхідного страхового стажу 31 рік, оскільки за доданими, документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи підприємницької діяльності з 08.06.1994 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.12.2010, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивачем в позові зазначено, що підтвердити період здійснення підприємницької діяльності спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, квитанціями про сплату страхових внесків не вбачається за можливе, оскільки позивач вимушена була виїхати з міста Маріуполь через повномасштабне вторгнення рф на територію України для збереження свого життя, а підтверджуючі документи залишились в квартирі міста Маріуполь, яка наразі є зруйнованою внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023250310002315 від 12.07.2023 року та №12023250310002430 від 22.07.2023 року.
Таким чином, позивачем до заяви про призначення пенсії за віком на підтвердження наявності підстав для зарахування періодів заняття підприємницькою діяльністю було долучено, зокрема, лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.02.2024 року №0500-0609-8/10142, лист ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.06.2023 року №2300-0603-8/39132, лист ГУ ДПС у Донецькій області від 02.02.2024 року № 716/6/05-99-24-16.
Так, в листі ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.06.2023 року №2300-0603-8/39132 зазначено, що 08.06.2023 на адресу Головного управління в Донецькій області було надіслано запит з проханням надати інформацію про сплату страхових внесків за період з 1996 по 2003 роки. 12.06.2023 отримано відповідь № 0500-0609-9/49732, що вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою (перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309) та доступ до архівних документів неможливий, тому відсутня можливість підтвердження сплати страхових внесків за вищевказаний період.
З листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.02.2024 року №0500-0609-8/10142 вбачається, що адвокат Чугунов С. звернувся з запит від 30.01.2024 №30-01/24-2 про надання інформації в інтересах ОСОБА_1 щодо системи оподаткування та отримання довідки про сплату страхових внесків до 01.01.2004 року, на який йому повідомлено « ОСОБА_1 перебувала на обліку в Пенсійному фонді України в Донецькій області як фізична особа - підприємець з 08.06.1994 по 12.05.2022 за даними Єдиного державного реєстру страхувальників. Заборгованість на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.02.2024 відсутня. Штрафні санкції за період з 08.06.1994 по 01.01.2004 не застосовувались. Інформація щодо системи оподаткування, на якій перебувала ОСОБА_1 в період до 01.01.2004, в Головному управлінні відсутня. Надати інформацію щодо сплати страхових внесків за період до 01.01.2004 немає можливості у зв'язку з тим, що документи знаходяться на території тимчасово непідконтрольній Україні, де органи державної влади не мають доступу до місця зберігання архівних документів.»
Головним управлінням ДПС у Донецькій області на запит представника позивача було надано лист від 02.02.2024 року № 716/6/05-99-24-16, в якому зазначено, що Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі -ІКС ДПС) громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Центральна державна податкова інспекція (Центральний район м. Маріуполь) з 08.06.1994 по 13.05.2022 як фізична особа-підприємець. У період з 01.01.2012 по 01.01.2017 була зареєстрована в якості платника єдиного податку 2 групи, ставка 20%, період з 01.01.2017 по 12.05.2022 була зареєстрована в якості платника єдиного податку 1 групи, ставка 10%. На виконання наказу від 24.12.2012 № 1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» починаючи з 01.01.2013. Інформаційні системи, які використовувалися органами податкової служби в 1994-2013 роках, велися на локальних серверах та на теперішній час доступ до інформації за зазначений період відсутній. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на дату адвокатського ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів не обліковується.
Таким чином, суд звертає увагу, що позивачем неодноразово вчинялися дії, спрямовані на отримання документів, необхідних для зарахування спірного періоду до страхового стажу.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що лист ГУ ДПС у Донецькій області від 02.02.2024 року № 716/6/05-99-24-16 та лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.02.2024 року №0500-0609-8/10142 не містить відомостей про наявну у позивача заборгованість, що свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Крім того, суд зауважує, що відповідачами не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчать про те, що позивач у періоди з 08.06.1994 по 31.12.2004 та з 01.01.2006 по 31.12.2010 не проводив сплату страхових внесків.
Більш того, жодних доказів про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків, відповідачем також суду не надано.
Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періодів провадження ним підприємницької діяльності.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.
Окрім того, відсутність у органів Пенсійного Фонду можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
На переконання суду, позивач не має відповідати за незбереження органами Пенсійного Фонду документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування, а відсутність належних, достатніх та допустимих доказів наявності заборгованості позивача перед податковим та пенсійним органами, а також факт реєстрації припинення підприємницької діяльності, на думку суду підтверджують сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності. Оскільки, адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) покладено на відповідний державний орган, то особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.
Вказане свідчить про необхідність зарахування періодів провадження підприємницької діяльності з 08.06.1994 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди провадження позивачем підприємницької діяльності до її страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.04.2024 року № 232730016581 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності з 08.06.1994 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 23.04.2024 року, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.
В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, адреса для листування: пр-т Шахтобудівників, 5, м. Павлоград, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 30.04.2024 року № 232730016581 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності з 08.06.1994 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, адреса для листування: пр-т Шахтобудівників, 5, м. Павлоград, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.10.2024 року.
Суддя Г. В. Лебедєва