Справа № 420/20002/23
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16.03.2016 року по 03.01.2020 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 03.01.2020 року №2 позивача 03.01.2020 року звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач 10 березня 2020 року звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача. Для вирішення спору позивач звернувся до суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 року у справі №420/7620/20 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 року по 03.01.2020 року включно.
31.08.2021 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 року у справі №420/7620/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2016 року у сумі 4145,53 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується розрахунком відповідача та платіжним дорученням.
Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач був вимушений повторно звертатись до суду з новим адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/19462/21 зобов'язано відповідача: нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум; виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 03.01.2020 року з урахуванням березня 2018 року у якості базового місяця для нарахування індексації.
Для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/19462/21 позивачем отримано виконавчий лист, який направлено до Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), 14.11.2022 року відкрито виконавче провадження №70307000.
26.03.2023 року позивачем додатково подано звернення на Урядову гарячу лінію щодо невиконання відповідачем рішення суду.
07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 72382,59 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується повідомлення про надходження коштів.
Разом з цим, як зазначив позивач, відповідачем у порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою від 09.08.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що оскільки нараховані позивачу кошти були виплачені в порядку виконання рішення судів, питання про порушення строків виплати як підставу для виплати компенсації, які заявляє позивач, не відповідає порядку компенсації у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2020 року №2 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення (а.с. 18).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/19462/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 03.01.2020 р. з урахуванням березня 2018 року у якості базового місяця для нарахування індексації.
07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21 військова частина НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2016 по 28.02.2018 у сумі 72382,59 грн. (а.с. 14).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001р., якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).
У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно із пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.
При цьому, за правилами статей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.
Як вбачається зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 р. по справі №420/19462/21, невірний розрахунок належної позивачу індексації грошового забезпечення відбувся з вини військової частини, тобто органу, що нараховував і виплачував індексацію грошового забезпечення.
З огляду на вищевикладене, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, в тому числі у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням військовою частиною недоплаченої індексації грошового забезпечення, виплаченої позивачу 07.07.2023 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 р. по справі №420/19462/21.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року по справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року по справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року по справі №420/7633/20 та від 09 серпня 2022 року по справі №460/4765/20.
Та обставина, що позивач при звільненні з військової служби надав згоду на виключення його зі списків військової частини не позбавляє позивача права оскаржити бездіяльність військової частини щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку індексації грошового забезпечення, виплаченого 07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 р. по справі №420/19462/21.
Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача з приводу не розповсюдження на військову частин положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки останні суперечать сформованій позиції Верховного Суду, що спірних правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Від сплати судового збору позивач звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 07.07.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі №420/19462/21.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк тридцять днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів