Справа № 420/12683/24
24 жовтня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправної та скасуванні постанови, зобов'язання вчинити певні дії
До адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить:
визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Котової І.Г. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження № 72031645 від 06.03.2024 року по виконавчому листові № 420/17473/22 виданий 01.06.2023 року, а виконавчий лист повернути у Дніпровський відділ державної виконавчої служби для подальшого виконання;
зобов'язати державного виконавця Котову І.Г. Дніпровський відділ державної виконавчої служби y місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження № 72031645.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання судового рішення було відкрито виконавче провадження № 72031645 про зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022р. по 09.08.2022р.; середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100».
06 квітня 2024 року Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котова І.Г. ухвалила постанову, якою закінчила виконавче провадження.
В матеріалах виконавчого провадження наявне повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, однак відсутні докази його направлення до правоохоронних органів.
Позивач вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є протиправними, оскільки не були виконані усі дії, що передбачені чинним законодавством, по примусовому виконанню рішення суду, відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, а виконавче провадження підлягає відновленню.
Також позивач вказує, що у випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом №1404-VIII заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.
Позивач наполягає на тому, що сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на адміністративний позов, в я кому представник відповідача зазначив, що із даним адміністративним позовом не згоден у повному обсязі та вважає його таким, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача зазначає, що 25.01.2024 надійшла заява за вх. № 593 на адресу Відділу надійшла заява НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні та закриття виконавчого провадження (з додатками), згідно якого встановлено наступне:
Боржник виконав судове рішення лише в частині рішення, а саме - нарахував та виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022р. по 09.08.2022р., що становить 20351,61 грн., що підтверджується реєстром відрахувань на карткові рахунки співробітників НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Виконувати другу частину судового рішення, а саме нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100», боржник відмовляється, мотивуючи це тим, що оскаржує Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023р. по справі № 420/17473/22.
22.01.2024 державним виконавцем направлено подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України.
06.03.2024 на адресу відділу надійшло повідомлення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, за результатом розгляду подання державного виконавця встановлено відсутність кримінального правопорушення.
06.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11, ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи дії державного виконавця правомірними, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України не подано письмові пояснення щодо позову.
Ухвалою судді від 01.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Також, ухвалою суду від 01.08.2024 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №72031645 та зупинено провадження у справі.
Відповідачем до суду подано витребувані ухвалою суду від 01.08.2024 року матеріали.
В судове засідання, призначене на 14.10.2024 року о 09:30 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року у справі №420/17473/22 позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченого грошового забезпечення - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у безпідставному не проведені розрахунку та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року. Зобов'язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок за період з 01 липня 2022 року по 09 серпня 2022 року. В решті позову - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року змінено. Викладено третій абзац рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в наступній редакції: «Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022р. по 09.08.2022р.; середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року залишено без змін.
01.06.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/17473/22 щодо зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022 р. по 09.08.2022 р.; середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.
14.06.2023 року на адресу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та примусового виконання виконавчого листа №420/17473/22.
15.06.2023 Державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Криворучко Надією Миколаївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №72031645 стосовно виконання виконавчого листа №420/17473/22 виданого 01.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом.
31.07.2023 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Алібалаєвою Яною Наміківною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №72031645, якою встановлено, що рішення суду виконано фактично згідно платіжного доручення №956 від 10.06.2023 р.
03.08.2023 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Алібалаєвою Яною Наміківною прийнято постанову про скасування процесуального документу.
27.10.2023 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовою Іриною Геннадіївною прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за неприбуття ОСОБА_2 на виклик державного виконавця від 13.10.2023.
13.11.2023 начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачовим Андрієм Віталійовичем, з метою перевірки законності виконавчого провадження, з власної ініціативи, керуючись вимогами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», Розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 06.03.2020 № 0221-20), проведено перевірку законності виконавчого провадження № 72031645, при примусовому виконанні виконавчого листа №420/17473/22 виданого 01.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом, прийнято постанову про результати законності виконавчого провадження.
В означені постанові встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 420/17473/22 виданий 01.06.2023 документ видав: Одеський окружний адміністративний суд про: Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022 р. по 09.08.2022 р.; середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100». Згідно перевірки наявних матеріалів виконавчого провадження № 72031645 встановлено, що борг боржником сплачено. Відповідно до частини 9 статті 27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Керуючись абзацом другим частини третьої статті 74 Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 06.03.2020 № 0221-20), постановлено:
1. Скасувати постанову про накладення штрафу від 27.10.2023.
2. Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.06.2023.
3. Зобов'язати державного виконавця Котову І.Г. в термін до 15.11.2023 усунути виявлені порушення норм Закону. 4. Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
13.11.2023 начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачовим Андрієм Віталійовичем прийнято постанову про скасування документу "Постанова про накладення штрафу" від 27.10.2023.
Також 13.11.2023 начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачовим Андрієм Віталійовичем скасовано документ "Постанова про стягнення виконавчого збору" від 16.06.2023, що видав ОСОБА_3 .
17.11.2023 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовою Іриною Геннадіївною, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з постанови від 08.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження, начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачовим Андрієм Віталійовичем, з метою перевірки законності виконавчого провадження, з власної ініціативи, керуючись вимогами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», Розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 06.03.2020 № 0221-20), проведено перевірку законності виконавчого провадження № 72031645 при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/17473/22, виданого 01.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом та встановлено таке:
«На примусовому виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №420/17473/22 виданий 01.06.2023 документ видав: Одеський окружний адміністративний суд про: Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022 р. по 09.08.2022 р.; середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100».
Згідно перевірки наявних матеріалів виконавчого провадження №72031645 встановлено, що борг боржником сплачено, в зв'язку з цим провадження закрито.
До відділу звернувся стягувач із заявою про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження та поновлення виконавчого провадження. В заяві стягувач вказав, що гроші не отримував, а також вказав, що РНОКПП отримувача в платіжній інструкції, наданій боржником, не відповідає РНОКПП стягувача. Також стягувач надав довідку з банку, яка засвідчує про те, що кошти визначені рішенням суду на банківський рахунок не надходили.
Керуючись абзацом другим частини третьої статті 74 Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Постановлено:
1. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2023.
2. Зобов'язати державного виконавця Котову І.Г. в термін до 15.12.2023 усунути виявлені порушення норм Закону.
3. Зобов'язати державного виконавця Котову І.Г. провести виконавчі дії відповідно до вимог статтей 27, 63 Закону.
08.12.2023 начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачовим Андрієм Віталійовичем, при примусовому виконанні, розглянуто Постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження прийнято постанову про скасування документу "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 17.11.2023, що видав ОСОБА_4 .
12.12.2023 державним виконавцем направлена вимога про добровільне виконання рішення.
21.12.2023 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовою Іриною Геннадіївною прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.
21.12.2023 державним виконавцем направлена вимога про добровільне виконання рішення.
22.01.2024 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовою Іриною Геннадіївною прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.
25.01.2024 надійшла заява за вх. № 593 на адресу Відділу надійшла заява НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про закриття виконавчого провадження (з додатками), згідно якого встановлено, що Боржник виконав судове рішення лише в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 р. по 09.08.2022 р., що становить 20351,61 грн., що підтверджується реєстром відрахувань на карткові рахунки співробітників НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
06.03.2024 року на адресу відповідача надійшов лист Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 27.02.2024 №36/332, в якому зазначено, що повідомлення щодо невиконання виконавчого листа про зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 грошове забезпечення 19.02.2024 р. зареєстроване до ІТС «ІПНП» за № 2228 Херсонським районним управління поліції ГУНП в Херсонській області. За результатами розгляду в даній події було встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення у зв'язку з чим відповідно до ст. 214 КПК дана заява не підлягає реєстрації в Єдиний реєстр досудового розслідування. В ході проведення подальшої перевірки при виході за адресою місцезнаходження боржника ( АДРЕСА_1 ) опитати представників НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України проведеними заходами не надалось можливим. Додатково поінформовано, що згідно вимог статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, посадової особи, подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
06.03.2024 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Котовою Іриною Геннадіївною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Предметом спору у цій справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.
Також суд наголошує, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Окрім того, суд зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Разом з цим, відповідно до матеріалів справи державним виконавцем не вчинялись аткі дії.
Суд зазначає, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідачу відомо про ту обставину, що НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) не виконано рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
Вказані обставини щодо неналежного виконання боржником судового рішення не враховані державним виконавцем під час закінчення 06.03.2024 року виконавчого провадження, що свідчить про передчасність постановлення спірної постанови.
Між тим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №420/17473/22 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати звіт (ст.382 КАС України) про виконання судового рішення у справі №420/17473/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченого грошового забезпечення,- відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задоволено частково. Встановлено по справі №420/17473/22 судовий контроль за виконанням рішення суду. Зобов'язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_2 ) подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в повному обсязі у справі №420/17473/22 в частині задоволених позовних вимог у строк протягом 30 днів з дня винесення цієї ухвали.
Тобто і відповідачу і боржнику - НОМЕР_1 Прикордонному загону ДПСУ відомо про необхідність нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, а також про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 року у справі №420/17473/22 залишається не виконаним, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність постанови державного виконавця Котової І.Г. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження № 72031645 від 06.03.2024 року.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання державного виконавця Котову І.Г. Дніпровський відділ державної виконавчої служби y місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження № 72031645, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
В той же час суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача зобов'язати Відділ відновити виконавче провадження №72031645, оскільки належним і достатнім способом захисту порушеного права є саме визнання протиправною та скасування постанови від 06.03.2024, вимогу про що суд і задовольняє.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправної та скасуванні постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Котової І.Г. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження №72031645 від 06.03.2024 року по виконавчому листу №420/17473/22 виданий 01.06.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34906792, адреса: вул. Хмельницького Богдана, буд. 34, м.Одеса, 65007));
Третя особа: НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ).
Суддя П.П.Марин