24 жовтня 2024 року м. Київ № 320/12564/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум;
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 11 жовтня 1999 року.
Останній перерахунок пенсії, як вказує позивач, проводився на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у справі № 640/29755/21, починаючи з 01 грудня 2019 року.
Водночас, як вказує позивач, після проведення перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення суду, відповідачем з 01 грудня 2019 року обмежено її виплату максимальним розміром, також обмежено виплату максимальним розміром й у 2022-2023 роках.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року.
Проте, листом від 13 березня 2024 року № 9064-6902/Ш-02/8-2600/24 позивача повідомлено про обмеження нарахованої пенсії до виплати згідно частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлено обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність до 31 грудня 2017 року, а рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, тому, на переконання представника відповідача, відповідач, обмежуючи виплату пенсії позивача максимальним розміром, діяв правомірно та не порушував прав позивача, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія вказаної ухвали суду від 26 березня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримана уповноваженою особою відповідача 09 квітня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 11 жовтня 1999 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у справі № 640/29755/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107339283) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 02 липня 2021 року № 22/6-3091, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А 2693 для ОСОБА_1 , розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок та підвищень з 01 грудня 2019 року становить 45 865,80 грн, проте, до виплати з урахуванням максимального розміру визначено 14 810,82 грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А 2693 для ОСОБА_1 , розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок та підвищень з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року становить 45 865,80 грн, проте, до виплати з урахуванням максимального розміру визначено 20 930,00 грн.
Позивач 16 лютого 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року.
Проте, листом від 13 березня 2024 року № 9064-6902/Ш-02/8-2600/24 позивача повідомлено про обмеження нарахованої пенсії до виплати згідно частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року № 640/29755/21 не зобов'язано Головне управління проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Саме така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у його постановах, зокрема, суд касаційної інстанції підкреслює, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. У цьому контексті Верховний Суд зауважував, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві пенсійної виплати позивача з 01 грудня 2019 року, з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року максимальним розміром є протиправним, відповідно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити різницю між нарахованою та виплаченою сумою пенсійних виплат, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є такими, що заявлені на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частиною першою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).
Відповідно частиною другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсійної виплати ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а саме, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсійної виплати ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2022 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а саме, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 березня 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
6. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсійної виплати ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01 березня 2023 року.
7. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а саме, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 березня 2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
8. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
9. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.