Справа № 463/3775/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.
Провадження № 33/811/1506/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
25 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю ОСОБА_1 та захисника - адвоката Куця В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Куця Володимира Васильовича на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2024 року виправлено описку допущену в постанові Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року та викладено текст в наступній редакції:
Виправити описку в постанові Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року у справі №463/3775/24, провадження №3/463/1254/24, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, замінивши в вступній частині постанови помилково зазначену дату розгляду справи (дату документу в системі автоматизованого документообігу суду) як «11 жовтня 2024 року» на правильну - «10 жовтня 2024 року».
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 14 квітня 2024 року о 20 год. 38 хв. у м. Львові на вул. Юрія Руфа, 59, керував транспортним засобом «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARHF-0060, тест №1980, результат 0,56 ‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Куць В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова прийнята через неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Звертає увагу на те, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував автомобілем.
Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово заперечував при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що він не їхав автомобілем, у матеріалах відеозапису «clip - 2» час 0:02:06 - 0:02:36 ОСОБА_1 говорить: «але я не їхав, ви приїхали коли я стояв….»; 0:04:56-05.15 ОСОБА_1 тричі зазначає, що він не їхав автомобілем. У відповідь на заперечення ОСОБА_1 поліцейські зазначають, що по камерах видно, що він керував автомобілем, але слова поліцейських не підтверджуються відеозаписами, тобто не має доказів руху автомобіля марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_2 .
Заслухавши виступ ОСОБА_1 та захисника - адвоката Куця В.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею районного суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції на підтвердження вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №868494 від 14 квітня 2024 року, записи з портативних відеореєстраторів поліцейських №471711 та №474243, долученими до такого, чек результату тесту №1980 від приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARHF-0060, від 14 квітня 2024 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним щодо ОСОБА_1 14 квітня 2024 року, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1911255 від 14 квітня 2024 року, рапорт інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській обл. ДПП старшого лейтенанта поліції М. Васіва від 14 квітня 2024 року та довідку інспектора ВАП УПП у Львівській обл. ДПП Королишин Н. від 18 квітня 2024 року.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 868494 від 14 квітня 2024 року, ОСОБА_1 14 квітня 2024 року о 20 год. 38 хв. у м. Львові на вул. Юрія Руфа, 59, керував транспортним засобом «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARHF-0060, тест №1980, результат 0,56 ‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з відеозапису вбачається, що в момент прибуття поліцейського автомобіль перебував у нерухомому стані, його двигун був вимкненим.
Таким чином, доказів факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю матеріали справи не містять.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене в принципі не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції з порушенням норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації події, яка б підтверджувала весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу. Таким чином версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не виконував функції водія нічим не спростована, а тому вважається релевантною.
Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у його діях складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката Куця В.В. є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Куця Володимира Васильовича - задоволити.
Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк