Справа № 454/1610/24 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 33/811/1488/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
25 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю ОСОБА_1 та захисника -адвоката Бідненка В.М. у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 10 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят)грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, 19.04.2024р. близько 23.00год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , в якого були присутні ознаки алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), ображав нецензурними словами та штовхав свою дружину ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Окрім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску строку покликається на те, що ОСОБА_1 на слухання справи 10 липня 2024 року не викликався, постанови досі не отримав, про постанову дізнався 04 жовтня 2024 року.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова винесена передчасно, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм КУпАП, при цьому суд взагалі не з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, що понесло за собою необґрунтоване, незаконне та передчасне рішення.
Звертає увагу на те, що передумовою виклику поліції була не поведінка ОСОБА_1 , а тривалий конфлікт саме ОСОБА_2 з своїм чоловіком, через спільну квартиру.
Зазначає, що ОСОБА_2 зловживає своїми правами маніпулюючи законодавством, порушує принципи добросовісності при повідомлені поліції про вчинення домашнього насильства.
Акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи не має жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , лише пояснення дружини та протокол.
Потерпіла ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції для участі в розгляді справи не з'явилась, про час, дату та місце розгляду повідомлялась належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бідненка В.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Так, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.
Згідно ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Так, згідно з диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає, зокрема за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
З наведеного випливає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Згідно з п.3,4, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
При цьому, самі по собі, зокрема, конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки у вигляді заподіяної фізичної або психологічної шкоди.
Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зміст постанови районного суду, апеляційний суд приходить до висновку, що як інспектором СРПП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Кавчак Т.П., так і суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, вищезазначені вимоги закону дотримані не були, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У протоколі серії ВАД №374668 від 19.04.2024 року про адміністративне правопорушення зазначено, що 19.04.2024 року о 23.00 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах з порожнини рота) за місцем спільного проживання обзивав нецензурними словами, штовхав свою дружину ОСОБА_2 чим вчинив психологічне домашнє насильство та міг вчинити загрозу життю і здоров'ю.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що органом, який склав протокол, не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім цього, формулювання як «перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння» не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КупАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2024 р. близько 23.00 год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , в якого були присутні ознаки алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), ображав нецензурними словами та штовхав свою дружину ОСОБА_2 .
Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції змінив фабулу, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №374668 від 19.04.2024.
Апеляційний суд наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обставин у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №374668 від 19.04.2024 року не відображають усіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, при цьому суд позбавлений права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу поставленого йому у вину адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а постанова судді Сокальського районного суду Львівської області від 10 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП - скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 10 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 10 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк