Справа № 944/5365/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1026/24 Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року,
з участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
встановила:
вищевказаною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії обраного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 календарних днів, тобто до 24 листопада 2024 року включно, з визначенням застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200,00 грн.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , підозрюваними ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також ОСОБА_17 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року виправлено описку в ухвалі Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року.
Абзац другий резолютивної частини ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 25.09.2024 викладено наступного змісту: продовжити строк дії обраного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 календарних днів, тобто до 23 листопада 2024 року включно, з визначенням застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або заставу вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що висновки суду, щодо обґрунтованої підозри не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; висновки суду, викладені у судового рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертає увагу на те, що прокурор не навів переконливих доказів того, що лише внаслідок того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може ухилитися від явки до суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, що не підтверджується жодними доказами, а тому не потребує застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що обвинувачений має постійне місце проживання - АДРЕСА_2 ), має міцні соціальні зв'язки, скарги по місцю проживання відносно нього відсутні та до останнього в даний момент не застосовувалися будь-які інші запобіжні заходи.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 на даний момент проходить військову службу, має досвід роботи у війську і на даний час проявляє свою громадянську позицію та бажає продовжити служити у Збройних Сил України для захисту вітчизни під час військового стану. При цьому, змоги оплатити заставу немає можливості, відтак єдиною альтернативою на даний момент, щоб проходити військову службу є зменшення застави.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався в повному обсязі вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
28.03.2024 ОСОБА_6 затримано, у порядку, передбаченому ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
30.03.2024 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду Львівської області ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 календарних днів, який неодноразово продовжувався, останній раз 25.09.2024.
Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходив з тих обставин, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також суд оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого обвинувачується. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
З висновками суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . колегія суддів погоджується та вважає, що мотиви прийнятого судом рішення повно та обґрунтовано викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції. Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді в суді першої інстанції. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, оскільки продовжуючи строк дії запобіжного заходу суд дійшов бунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про надмірну суму застави, то колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне. Судом першої інстанції визначено розмір застави з урахуванням характеру та обставин інкримінованого ОСОБА_6 діяння, вагомості встановлених ризиків та майнового стану. Даних, які б свідчили про те, що визначений розмір застави є завідомо непомірний для обвинуваченого, щодо його майнового та сімейного стану, апеляційному суду не надано.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. ст. ст.376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2024 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий
Судді